17.2

Яка розумна людина сказала, що те, що не робиться – все на краще?
Більшість людей вважають, що надія на удачу, везіння корисніше для здоров'я та самопочуття, ніж очікування усіляких бід та нещасть. А за фактом, що ти можеш зробити, коли сталася неприємність? Почерпнути досвід чи порадіти, що легко відбувся.
Ще вчора я танцювала в тілі Алекси, а сьогодні сиджу на дачі, десь під Новосибірськом і намагаюся прийти до тями. Ще тішить, що мені відчинили сюди двері майже на зльоті ночі. Ми проговорили з Алексою на кухні у Мари аж до ранку. Говорила переважно вона. Про тих людей, з якими познайомилася, про Степана з фамільяром видрою на ім'я Шнирки. Про маму Міхаеля. Про вихованців у зоопарку.
Наприкінці свята, коли наречена кидала свій букет, намагаючись потрапити у відьом, що верещали та розбігалися в сторони, немов і не мріяли бути осаленними потенційним заміжжям, я таки наскочила на харизматичного чоловіка, який сидів за столом гостей з боку Яніса.
Його ім'я сказав нам батько, коли Алекса спитала, хто він. Надто вже досить щасливими виглядали жінки за столом, де він сидів. Вольдемар Іліясі виявився ректором та старовинним другом батька.
-О, скільки спогадів дивовижних, - промуркотів Яніс, звертаючись до нас, - дивіться в оба, дівчатка, чим його шантажуватимете, коли вступите до Академії.
Друга половина зали з банкетними столами була стилізована під трапезну залу у готичному замку, лише гламурний. Смолоскипи не чадять, гобелени показують картини з минулого нареченої та нареченого, аж до пісочниці та округлості щічок у сповиваному вигляді. Милота, ми з Алексою обсміялися, коли ховалися від невгамовного фамільяра нареченої. У нього запал, здається, не тільки не згасав, а й горів таким смолоскипом, що жарко було всім гостям.
І по колінах ми мелодії вистукували, ще пощастило, що по своїх колінах, а не сусідських.
А протилежний табір співав, а потім навпаки. І з вафельками у роті танцювали парами. Де він таких крихких роздобув не зрозуміло, але регіт стояв неабиякий, коли глядачі стежили за еквілібризмом пар, які намагалися затриматися в центрі зали на п'ятачку для танців найдовше. Просто приз був відчутний, валізи на коліщатках. Крилатий кіт наче мої думки підслухав.
Перемогли, до речі, гранд-ма та Дорман. Ось що значить зпрацьювалися! Чи це він такий професіонал? Я охрипла, коли вболівала за їхнє неймовірне шоу.
Яніс та Ягідка сиділи у величних кріслах у центрі всього цього неподобства. Щоправда, стіл їм теж поставили, і навіть їжа там якась була. Але я на власні очі бачила, як Яніс не стільки цокається з гостями, скільки краде тарталетки зі столів, і закушує, поки Тріумвіратій не бачить.
І не обійшлося без чарів, коли гості відбивали чарівну кульку з однієї половини, на іншу, і мали бажати молодим те, що починається на букву, яку за секунду перед цим вигукнув Яніс, або Ягідка. Якщо гості Яніса, кричить Ягідка і навпаки.
У деяких, хто випив досить багато, виходили просто неймовірні побажання.
Столи в трапезному залі стояли групами - з боку нареченої білі скатертини з чорними квітами, а з боку нареченого з червоними. Мабуть, самі молодята деяких зі своїх гостей бачили востаннє дуже давно, раз у них вираз на обличчях був - хто ці люди і чому їх так багато.
Нас із Алексою представили його батькам, і я знову подивувалася, як же вони молодо виглядають, а вже на пенсії.
Я не тільки так подумала, але виявилось, що й сказала. Його батько зареготав, — синку, ти, мабуть, забув сказати, що в нас не один бізнес, і що фамільяри досить спритні, і можна сказати бешкетуваті істоти. Тому їх доглядають молоді. Ось ви, дівчатка якраз на таку роботу можете претендувати насамперед, та й чули ми про таланти, і однієї, і іншої - підмигнув нам спритний дідусь.
А ми що, ми почервоніли і відповіли, що нас перехвалюють. Нас запросили до бабусі з дідусем за тиждень. Обіцяли рибалку та знайомство з таємничим розплідником.
Але нормально поговорити не вдалось. Було галасливо від музики або вимовлялись тости, і тоді вся ця компанія волала та аплодувала. Якщо музика стихала, то Тріумвіратій проводив конкурси, від яких жоден присутній не зміг відкараскатися.
Саме тоді, наприкінці вечора, відразу після вручення подарунків і настав фінал у киданні букета нареченої.
І правильно, незаміжніх відьом виявилося набагато більше, ніж представниць жіночої статі з боку нареченого.
І Тріумвіратій, для підвищення градуса, дозволив скористатися злегка п'яненькій нареченій її мітлою.
А букет зачарував, поки він у когось не потрапить, він після кидка назад їй у руки повертався, немов прив'язаний на ризинку. 

Ось тоді я і наскочила на Вольдемара, а він у свою чергу прямо в груди спокушаючої ​​його відьми.
- О, - застогнала вона в екстазі, намагаючись скористатися моментом з максимальною користю, потягнувшись губами у бік омріяного призу.
- Вибачте, - пропищала я, - і побачила, як вона махнула мені рукою, - мовляв іди, дівчинко не заважай!
Світ здригнувся, і я чомусь опинилася в іншому кінці зали, поряд із батьком, який у цей момент робив ставки.
- А я говорю, що ще три рази, і вона потрапить!
Я мимоволі сперлася на його руку, і похитнулася.
Він скосив очі, на моє тільце і тут же міцно підхопив під лікоть.
- Сашо! Я припускав, що шкала заповниться сьогодні, отже, нюх ще не втратив на такі справи! Присядеш?
- А раптом мене букетом підстрелять?
Він хихикнув, як підліток, — не думаю, здається, букет знайшов свою жертву і кивнув на інший бік зали.
Вольдемар таки вирвався з обіймів стурбованої відьми і відвернув її увагу настільки, що саме до неї й потрапила букетом мама Алекси.
Якраз у високу зачіску.
У тиші, що настала, пролунав голос цієї дами - а я думаю, що ви недвозначно дали зрозуміти про свою зацікавленість.
- Та мене штовхнули, - майже прогарчав Вольдемар, нарешті озирнувшись і виявивши за спиною Алексу.
- Так. Точно, - кивнула вона, - перебрала я небагато, от і спіткнулася. Готова загладити провину, — підхопила гостя під руку і потягла геть від відьми, що втратила голос, — на брудершафт не обіцяю, а ось почастувати власною фірмовою настоянкою – на раз!
Вони досить швидко опинилися біля нас. Яніс поплескав друга по плечу і порадив від нас не відходити, якщо не хоче бути зловленим у сільці відьомської харизми.
Ми впхнули ректора за годину в портал, він був саме в такій кондиції, що ще стояв прямо.
Більшість гостей уже розійшлося і за столами залишалися одиниці.
Алекса сказала Марі, що їй просто необхідно поспілкуватись із сестрою, і та поступилася нам для цього свою кухню.
Все ж таки відьма досить швидко обжилася в нашому світі, раз навіть записала для мене кілька відео. Про зоопарк, як вона йде на роботу, з ким вітається, як прибирає, як спілкується з тваринами, що населяють павільйон зі зрушеною добою.
І ще в мене сьогодні був вихідний, і я могла спокійно отямитися.
Тому що мене накрила безпросвітна туга. В один момент я усвідомила, що я у своє тіло повернулася, а частина душі залишила у тому світі.
І коли усвідомила, то заревіла білугою, благо нікого в хаті не було і плакати можна було досхочу.
І так мені тужливо було, так шкода себе.
— Я ж тут тепер одна, — вила я, коли несподіванно всередині старовинного буфету хтось завовтузився і заметушився серед посуду, ваз та книжок.
Я гикнула, з переляку вирішивши, що в буфет забралася якась тварина.
- Укусить - укусить, - істерив мозок, - а друга моя половина намагалася привести мене до тями, - не сси, ти ж з тваринами на ти, - іди перевір хто - там.
І поки ці дві половини домовлялися, тварина нарешті знайшла дверцята і викотилася назовні, практично мені під ноги.
Довгі вуха та хвіст, — зазначив мозок. Звірятко голосно чхнуло і лежачи на спині розвернулося, демонструю мені своє черевце, гостру мордочку з величезними вухами і парою чорних очей ґудзичків.
- Яка ти гарна, - я не витримала перша, милуючись крихітною лисичкою, - як ти туди залізла?
- По фені, - відповіла лисичка, смачно чхнувши ще раз, перевертаючись на лапки, і обвиваючи себе хвостом.
А я так і завмерла з відкритим ротом, бо не по фені, вона сказала, а представилася «Феня».
- Саша! - відповіла, ще не вірячи в те, що мені щойно світобудова подарувала фамільяра. І навіть не хочу знати, як ця тварина опинилася на Землі.