11.2

Найнеймовірнішим на Землі я можу вважати можливість побачити тварин практично в природному середовищі їхнього проживання.
Одна справа читати про зоопарок, інша, наживо відчути.
Мене прикріпили до павільйону "Нічний світ". Там для зручності відвідувачів перевернуто добу – вдень там ніч та тварини активні.
Я завжди більше любила ніч, але все ж таки ніч вдень і ніч вночі, це якось занадто, напевно.
А потім я увійшла у цей світ і зникла.
До моїх обов'язків входило прибирання вольєрів, спочатку як стажист, потім самостійно.
У мене руки затремтіли, коли я побачила вперше нільського крилана, велику летючу лисицю, білку – летягу. І якщо про першого - єгипетського летючого собаку, я читала в книгах про фамільярів, то інші представники ссавців викликали в мені трепет, схожий на божественне захоплення, щоб люди в це не вкладали.
Я навіть не чула, як з мене починає потішатися обслуговуючий персонал, коли я пірнаю в процес, відшкребаючи екскременти. Чотири дні точно не чула, а на п'ятий відбулася одна подія, яка змусила мене вслухатися в навколишній світ і зрозуміти, що ж він від мене хоче, коли так вибірково намагається переполовинити мої здібності. Раніш такого не було. Перебуваючи на Мальті, я ще відчувала якусь силу, могла варити настоянки, а от у міру віддалення від місця, в якому існували двері в мій світ, свою відьомську натуру я відчувала дедалі слабше.
Хоча назовні просилося інше.Я й раніше нерівно дихала до тварин, зараз же, коли зникла необхідність приховувати від маман таку дивну з її погляду прихильність, я вбирала різноманіття земного світу як губка.
А почула я, як одна жінка інший скаржилася на те, що мене взяли за знайомством. І що на моє місце претендувала мати, яка привезла сина, що впав у кому, і якій дуже потрібна була ця підробка та гроші. Я коли про сина і комусь почула, прям застигла.
- Так не буває. Це хтось інший. Мене не могло притягнути до того ж міста. - повторювала я мантри, але мій мозок повторював їх знову та знову.
Чому тут все так складно, у своєму світі я надіслала б запит, і ніхто не став би цікавитися чому саме я питаю. А краще, я запитала б у Мари, і наступного дня отримала б стільки відповідей, що все стало б зрозумілим.
Тут же я дивилася в спину пухкої тіткм і міркувала яким чином її налякати, щоб і на мене не подумали й інформацію отримати найповнішу і з перших рук.
Майже як в анекдоті, який мені Степан розповів: «Мужик приходить до психотерапевта:
- Лікар я весь час мочуся вночі в ліжко.
- А може, вам сон якийсь сниться?
- Точно, лікарю! Приходить ночами гномик і каже: "Давай попісяємо?". Я йому й відповідаю: "Давай".
- А ви спробуйте йому сказати, що ви перед сном попісяли!
Наступного дня чоловік приходить до лікаря знову сумний.
- Ну, то сказали гномику, що вже попісяли?
- Так, а він мені каже: "Ну, тоді давай покакаємо!"

Він правда цей анекдот про мою роботу розповідав і про те, що пісяти і какати тварини будуть без розкладу. Але я коли їй у спину дивилася, то думка про те, хто їй повинен снитися і попісяти пропонувати, як у книжці з психології побачила.
Я колись звідси додому потраплю, то спокійно можу консультувати нашого викладача. У Степана, що не анекдот, то приклад практичного застосування. Я навіть блокнотик завела.
Я губу пожувала, в спину «доброї» жінки дивлячись і вирішила підсловити її, коли в неї полуденний відпочинок настає і вона за нашим «Нічним світом» у тіні в кущах хропінням макак лякає. У них на ті кущі саме задник вольєра виходить.
Вона хропе, а вони влаштовують шоу для глядачів з лицьового боку. Напевно, самець вважає це хропіння наміром завоювання на його територію, от і б'є себе в груди і влаштовує демонстрацію своєї мужності, в тому числі.
Варто було оновити методики і ввечері після роботи я засіла на дачі у Аделаїди за ноутбук. Добре, що у цьому світі технічні можливості випереджають наш світ, але погано, що з магічними у них майже кирдики.
Я знайшла по пошуку «Методики гіпнозу», «НЛП» та «Методи навчання уві сні», і до ранку не змогла відірватися.
Наступного дня у вольєрах я ледве тримала очі відкритими і швидше за все була схожа на ту саму білку – летягу.
Ще пощастило, що мене додому після трьох відправили, сказали, що комісія планується, а я ще не обстріляний горобець.
А ще у мене наступного дня вихідний намічався, тому до десятої я спала, потім читала до п'ятої ранку, потім спала знову до десятої, а потім уже насолоджувалася законним вихідним. Ну, як насолоджувалася, купилася на обіцянки Степана. Про те, що він мені таке покаже! От скажіть, що доросла дипломована відьма у своєму житті не бачила?
- І на чому тільки Маша не літала, - посміхалася я йому, коли він привів мене на дах занедбаної семиповерхової будівлі, обіцяючи незабутні відчуття польоту.
Він же в мене спитав перед цим – чи я люблю літати. А я любила, і на мітлі, яку маман до здачі дисертації у себе в хаті замкнула, і на літаку мені сподобалося, можна сказати мене нічим не здивуєш, у цій справі.
І ми не одні на цей дах залізли. Вигляд, звичайно, був приголомшливий, я свій Смрадний ліс тільки один раз з мітли бачила, а потім маман її з собою до столиці відвезла. Тут же перед поглядом розстилалося зелене море дерев, Гублячись в слабкому серпанку туману.
- Я познайомлю тебе з Роупджампінгом, - посміхаючись, сказав Степан.
А я окинула підтягнутих хлопців, які розмотували якісь мотузки біля краю даху і спробувала вгадати, хто з них має таке дивне ім'я.
Крок у порожнечу з тридцяти метрів, у вільному падінні, з надією, що мотузок витримає, і ти залишишся живим — це було як одкровення. Тому що вперше я репетувала, летячи вниз. Якщо уявити тітку, яку я збиралася лякати, то, швидше за все, вона закапала б своїм адреналіном весь майданчик внизу.
У мене ж виявилася мокрою спина, та охрипла трохи.
Як глибоко я помилялася, вважаючи життя на Землі нудною і позбавленою волі і магії.
- Зараз я відпочину, - сказала я Степанові, - і стрибну ще раз, - і стрибнула, вивернувшись ластівкою.
А у вівторок я тітку в кущах так ляканула, що вона з переляку таке вчинила. І як у нас відьом кажуть: «Проблеми створюю зі знижкою, а ось вирішують їх – із націнкою!»
Я їй на допомогу прийшла, у «Нічному світі» від казусу сховала, а в процесі дізналася, що ця жаба хотіла грошей зрубати за протекцію. У людини горе, а вона за допомогу у влаштуванні на роботу грошей хотіла.
Ось гадина.
Так, я не я буду, якщо не допоможу матері з сином у комі, навіть за рахунок цієї курки.
Через три дні менеджер нарешті з'ясував, хто провокує макак та змушує керівництво зоопарку вислуховувати скарги батьків на провокуючу поведінку самця макаки. Та вже – демонстрація геніталій юному поколінню, найчастіше цілу низку питань після себе тягне. Це було друге порушення у меркантильної баби, а третє я їй у п'ятницю допомогла зклопотати. Як земляни кажуть: не рій іншому яму, кісток не збереш?
А Аделаїді я історію жінки, що потребує підробітку, за вечірнім чаєм повідала.
Загалом, з наступного вівторка до нашого «Нічного світу» прийшла тоненька худенька жінка з величезними зеленими очима. Я коли її очі побачила, одразу все зрозуміла. Точно це того гарного чорнявого хлопця мати.
І хто скаже, що у них Земля величезна? Мені чомусь все частіше здається, що світ дуже тісний. І щось із цим треба робити.