5.3

У відбілювача виявився побічний ефект.
На третій день після ярмарку до мене з'явився чоловік тієї горластої баби і попросив повернути все як було.
Я ж дивилася на нього, примружившись. Треба повісити оголошення з прийомними годинами, а то в них тут, як у лікарні, всі думають, що якщо прийти до восьмої, то лікар прийме о дев'ятій. Хоча талончик на 11:30.
Зілля не лише білизну відбілювало, а й душу, і погоду в будинку від негативу та склок чистило.
Першого дня чоловік думав, що вона захворіла, потім почав боятися тиші та невластивих лагідних ноток у голосі подружки, а третього дня до мене прибіг.
Перший раз бачу чоловіка, якому подобається, коли на нього кричать, лають і всіляко утискають.
Я йому так і сказала.
А він заплакав, і повідомив, що вона така тиха тільки після весілля була. А тепер що йому робити, якщо він уже не ходок.
Я подавилася відвертістю і про краплі згадала.
Нехай і він потішиться. Зате у нас із Міхою тепер окіст на пів кабана та мішок із дарами саду та городу. Ледве в харчову шафу все втоптала.
Кілька днів мене ніхто не турбував, і я розслабилася. Вулкулаки почали шишки мені зносити, я вирішила олію ялицеву надавити, рецептики цікаві вичитала. Дочка мірошника за мої майстер класи принесла все за списком і не тільки, і саме сьогодні я збиралася розливати засіб «Щастя селянина» по пляшках.
Засмучувало тільки одне. Червона шкала, яка до позначки 89 опустилася. І навіть зелена на 30, не тішила. З одного боку, за дев'ять днів я досягла значних успіхів, мене вже не лякали схеми та терміни в зошитах відьми, я реготала над смішними забігами підростаючого покоління вулкулаків, починала розуміти Міху, по одному погляду чи невдоволеному ворушенню вусів.
З іншого мене пригнічувало те, що, напевно, скоро з'явиться хтось для того, щоб перевірити чому на довіреній ділянці кордону, слабшає захист, і чим таким зайнята відьма, відповідальна за цей кордон. І каральні методи з кожним днем ​​у моїй голові виглядали все страшніше і страшніше.
А наступного ранку мене розбудила лайка двох жіночих голосів.
Я сіла на ліжку і подивилася на засіб зв'язку в цьому світі. Тарілка була розділена поперечною смугою і на одній із половин була елегантна дама в гострокінцевому капелюсі і з указкою, яка періодично цією указкою комусь допомагала осягати не добре, але вічне.
Друга половина погано проглядалася в темряві, що панувала в кімнаті, куди відкрилося вікно «Збори», але зі звуком все було на найвищому рівні. Права половина дуже ємно відгукувалася про педагогічні таланти лівої. Від чого ліва ще частіше, клацала указкою по бідолашному студіозі.
- Мамо, ти не маєш рації, - вона зашипіла кудись униз: "Геть з моїх очей", і тут же відпущений на всі чотири сторони повзком шмигнув геть з кабінету, зачинивши за собою двері.
- Я виховала потенційну Верховну Відьму, у мене є грамота кращого викладача «Вищої школи Відьомства», я двічі доктор і мої дурні щорічно перемагають на Турнірі зельєварів!
- Точно, ось цього в тебе не відібрати, вся в мене, всмоктала здібності з молоком. Все тому, що в мене з готуванням ніколи не складалося, і ти одразу на підніжний корм пішла, коли в мене молоко перегоріло, - права захихотіла, і я раптом зрозуміла, що в мене сьогодні скайп-мітинг з маман і гранд-ма.
- Бабуся, - гикнула я за звичкою, коли з блюдця з правого боку змахнули щільну павутину і я з подивом виявила інтер'єр у середземноморському стилі. Тут же в полі зору блюдечка із золотою облямівкою, а я була повністю впевнена, що у бабусі облямівка з чистого золота випливла старша відьма.
Я тут же звірила праву половину з лівою і вирішила, що морське повітря законсервувало гранд-ма, набагато краще, ніж усі зілля матері відьми. Ну, тобто зараз моєї.
— От дивись, — вона знову гаркнула на свою дочку, — взагалі зі своїм дорого і благородно збрендила, навіщо поганому дівчинку вчиш. Вона ще старою встигне побути.
Я поплескала віями, вирішуючи до чого відноситься репліка бабусі, але та легко накреслила в повітрі тонким пальцем витончену петельку і в мене відразу ж підозріло стягнуло шкіру обличчя.
— Ось тепер інша річ.

А я за звичкою груди перевірила, чи мало що могло статися, раптом теж стягнуло.
- Не слухай свою матір! Зайва грамотність і гонитва за дипломами та регаліями може лише на сухар перетворити. Навіщо таку красу за статусом ховати, ну й що, що тобі всього сорок п'ять, які твої роки, відьму поважають, — вона тут же тицьнула пальцем у бік маман, і в неї склеїлися губи, — саме поважають, — хитро повторила свою репліку, - За її здібності. А не через зморшки. Фі! Зморшки! Бламдорманчик, - вона грайливо помахала комусь рукою, повернула в наш бік обличчя і як відрізала, - дорога, - посміхнулася мені на всі 32, - я кинула тобі копієчку на рахунок, зміни гардероб, прокинься в столицю, відчуй смак життя, а то чорне струнить тільки на цвинтарі, де ховають твоїх ворогів, а в реальному житті - змушує спитися!
Вона послала повітряний поцілунок і мені на ковдру впала гарна пластикова карта, схожа до чортиків на золоту банківську.
- І ні в чому собі не відмовляй, - промовила вона бабусиним голосом і поклала губки в поцілунок.
- А тепер з тобою, - гранд-ма повернулася до безуспішно намагаючої позбутися заклинання, що склеїло губи, «моїй» матері, - і звук впав до мінімуму. Я могла тільки здогадатися, що саме говорила одна відьма іншій, але в кінці вони обмінялися такими посмішками, що мене мороз пробрав по шкірі. Маман відразу відключилася, а на половині бабусі я ще встигла побачити грецького Аполлона, який приніс їй коктейль і вп'явся в її губи таким поцілунком, що я свою щелепу на ковдру впустила. Добре, коли в тебе родичі багаті, — погладила я вказівним пальцем карту, перевіряючи, чи вона не розтане як примарне бачення. Але карта на мій жест відгукнулася лепреконом, який підняв капелюх і повідомив мені стан мого рахунку.
- Я багата, я багата, - станцювала сідничками доріжку до краю ліжка, схопилася і кинулася до шафи. І зупинилася. А чи маю я право витрачати подарунок для онуки, якою не є по суті. І чи не вважатиметься це обманом? Обман – це погано. Я подивилася на карту і засунула її у купу мереживної білизни.