3.4

Як малювати відбілювачем? Потрібно підкласти всередину одягу картонку, обгорнуту харчовою плівкою, щоб малюнок не перейшов на зворотний бік та не зіпсував річ. Мені пощастило, я виявила не плівку, а рулон фольги для запікання в найнесподіванішому місці.
У духовці, яку відьма використовувала, як сховище для всякого мотлоху. Для мене ж вона стала скарбницею. Крім фольги, я виявила металевий ковшик, деко для запікання, гусятницю, дві лопатки, віночок, фартух у яблука, черпак, і коробку, на якій був намальований віддалено відомий кухонний комбайн.
- Ура, живемо, - повідомила я коту, і поцілувала його в ніс.
Кіт прореагував так, ніби його обігріли по голові віником. Притиснув вуха і замружився.
Мені довелося просити його пожертвувати частину шуби на пензлик. Міха морщився, бурчав, і я почувала себе маніячкою.
Я пояснила йому, що ідеальна була б шерсть біляча, але ж я не піду ловити білок. Зате кіт відразу зістрибнув, і помчав геть.
- Ну-ну, теж мені ловець хвостатих, - але я не стала зупиняти його в бажанні врятувати розкішний хвіст від моїх намірів і відчинила двері, випускаючи на волю.
Я знала, що з чорного відбілювачем можна досягти виключно рудого та помаранчевого відтінків і тому тут же намалювала у себе в голові леопардовий та тигровий гардероб.
Чорних водолазок і кофтин з глибоким вирізом у відьми було в надлишку, як і суконь до коліна. І всі речі були натуральні, що тішило.
Ще я знайшла скриньку для рукоділля в дальньому кутку шафи, і зраділа їй майже так само, як і пакету з тасьмою різного кольору.

- Мамочко, та це ж багатство, - стрибала на ліжку, притискаючи до себе знайдене.
- Мав, - пролунало громоподібно з вулиці.
- Ага, повернувся! Занадто швидко здався!
Якщо я йшла з передчуттям, що зараз посміюся над недбайливим мисливцем, то на вході зазнала приємного шоку.
На перилах сиділо три білки, і еспресивно сварилися з Міхою.
Достатньо великий дорослий самець, з розкішним хвостом, самка і дитинча підліток.
Мої червоні шорти викликали фурор, мама білка заплющила лапою очі підлітку і розвернула того обличчям у ліс, тицьнувши мені під ніс обидва хвоста, свій і сина.
Стрекотіння самця втратило агресивні ноти і він, явно почав скаржитися чи співчувати Міхею.
Я кілька разів клацнула ножицями, і самочка з підлітком злетіли в довгих стрибках у бік стовбурів ялинок, під якими ховалася хатинка.
- Дякую, - крикнула я їм у слід, і подяка, якось надто вже приклала білку, що залишилася, по голові. Вона схопила свій розкішний хвіст і дивлячись мені в очі чорними бусинками, сунула під ніс, - відрізай на, лишай статусу.
- Я трошки, - відразу спробувала згладити свій егоїзм, - у різних місцях, щоб не було помітно!
Здається, ласкаві нотки в моєму голосі діяли на білку як снодійне, він скошував погляд на свій ніс, і ще трохи впав би з поручнів.
Тому, я чиркнула кілька разів, прикинувши, що з його волоссячка зроблю широкого та плаского пензля .
І почала дякувати і обіцяти горішків або ще якихось частувань.
Це звірятко, як і всі інші в зачарованому лісі, було не дурнем, тут же простягнуло лапу, і мені довелося піти в будинок, шукати частування.
Мені пощастило, я виявила мішечок з насінням, горохами і сушеними ягодами.
Мішечок змусив білку розкрити рота. Він зазирнув у нього, сплеснув лапами і сунув мені хвіст під ніс.

- Ріж, не шкода, - весь його вигляд говорив про те, що подію він вважає чимось із неймовірного, і за подарунок готовий залишитися щуром.
- Ні, - я похитала головою, - мені вистачить, це вам за неспокій, - і простягла весь мішечок, попередньо показавши, як затягую шнурок.
Білка потягла лапу до вузла, та потягла з боку, який затягнув горло.
- Правильно, - кивнула, показавши, що ослаблення цього вузла дозволить дістатись вмісту, і тільки й встигла проводити поглядом руду блискавку. І почула стрекотіння десь високо над нами.
- Дякую, Міхо, ти справжній друг, - похвалила і погладила кота. - Що б я без тебе робила?
І зрозуміла, що як же пощастило цій відьмі - мати такий скарб. Помічник, захисник і втілювальник ідей.
- Заберу тебе з собою, - не варта вона такого фамільяра, вирішила для себе і тут же забула, бо пензлики самі себе не зроблять, а речі не розпишуться.