1.3

Безпосередня винуватиця цієї події, відьма, яка востаннє була у відпустці шість років тому, дивилася на нігті на руці, що линяли в тілесний відтінок, і при цьому коротшали до акуратної природної форми.
"Тривіально, але хоч не обгризені" - вона клацнула пальцями і до неї підскочив офіціант.
- А принеси мені найвеселіший коктейль - попросила, дивлячись поглядом з поволокою.
- Паспорт покажи - відразу спустив на землю франт, який ще півгодини тому, навіть дивитися в бік її кута боявся.
- Нежданчик - тут же смачно чхнула від нахабства, висловлюваного їй, дипломованій відьмі, яка тримала в страху Смрадний ліс, шість сіл, три міста та столицю, куди навідувалася час від часу. Може, і на більшу територію замахнулася б, але останні шість років вела власні дослідження, на кандидатську руку набивала.
Повела плечем, додаючи обсягу в декольте і хлопець очікувано скосив погляд на третій, ні четвертий повний, який виглянув із досить глибокого декольте і змусив його проковтнути слину.
- Якось не продумала - про себе зашипіла на нестандартну ситуацію з паспортом, віковими обмеженнями та необхідністю вирішувати все експромтом.
"Мені що, за кожним коктейлем тобі паспорт показувати?" - надула червоні, пухкі губки.
- Ні, - зараз принесу, - офіціант розвернувся, і як загіпнотизований рушив у бік стійки бару.
Де це запропастився чорнявий красень, не інакше, як і забув, що обіцяла з пошуками. Але, може, так і краще, як вони там називали вулицю? Пачевіль? Варто скористатися несподіваною нагодою та спробувати. Губи скривилися, жінка в тілі юної дівчини потяглася, - ох, давно так не веселилася, осушила складний багатошаровий коктейль і засунула свою пляшку в маленьку на вигляд сумочку, яка смачно облизнулась, і клацнула замком.
Вийшовши на вулицю, відьма пробурмотіла незрозумілу лайку, яка навісила на неї маску Саші. Тільки для тих, хто її знав, вона виглядала віч-на-віч, недосвідченою домашньою дівчинкою з глибокою раною від першої зради коханого чоловіка.
- Гаразд, їсти твого хлопця не буду, - вона розглядала навішений образ у хитрому дзеркальці, - але, покарати цього Педро не заважало б, що вже кажеш крутився? Можна і вужем.
Вулиця приголомшила з першої хвилини, їй раз по разу  відпускали компліменти, хапали за руки і тягли в нічні клуби та бари, гладили по сідничках, підштовхуючи та нашіптуючи на вушко спокуси саме цього клубу, і саме для такої дівчини.
Через п'ять чи десять хвилин їй засунули в руку безкоштовний коктейль і затягнули в темну пащу одного з них.
А коли світанок пофарбував небо в тонкі відтінки блакиті і червоного кольору, вона насилу переставляла ноги, спираючись на плече подружки, яка лаяла її нерозсудливість.
- Їм усім по двадцять п'ять, Сашо, куди тебе понесло? Ти ж була такою розважливою та порядною! Ти зіпсувала мені всю малину.
Весело хихикаючи, дівчата пройшли повз правоохоронців, які контролювали процес розповзання молоді після бурхливої ​​ночі.
Відьма одразу ж підморгнула одному з них, і він здивовано покосився на її багатство в декольте, не розуміючи, чому подружка журиться і тягне ту додому.

- До десятої на заняття, поспати залишилося зовсім нічого, - бухтіла та, - я тебе три години ловила по всьому Пачевилю.
- Могла й не ловити, я сама прийшла б.
- Прийшла б вона, - фиркнула дівчина, - а хто десять хвилин тому ліз у машину з тими спекотними хлопцями і кричав, що ніколи не катався на віндсерфінгу, каное та каякінгу. І вис на кожному з них?
– Вони обіцяли продемонструвати все це по черзі! - відьма роздратовано підібгала губи, не зовсім розуміючи, що саме мали на увазі накачані і засмаглі хлопці, але вона, проте, дуже хотіла покататися, на них, то вже точно.
- Сашо! Тебе що, хтось учора опоїв? Де ти поділа Педро? - перейшла на істеричні нотки подружка.
- О, Педро, об'ївся конопель, - зітхнула Саша, - і не називай мене так.
– Як? - здивувалася дівчина, намагаючись вштовхнути сусідку у вузький провулок, що вів до їхнього житла.
- Клич мене тепер Алекса! - відкинула одним витонченим жестом волосся з чола, і зіткнулася потилицею з лобом подруги.
- Та що з тобою таке, - зашипіла та, - тебе прямо, як підмінили.
- Якби ти знала, люба, що маєш рацію, - заспівала Алекса, ввалюючись у кімнату з двома ліжками.
- Ні, - одразу ж її розгорнули і вштовхнули в душ, - від тебе несе, як від портового вантажника!
- Що я тепер скажу твоїм родичам, - стогнала дівчина, дивлячись на гулю, яка виросла за якусь пару хвилин, - твоя бабуся мене точно вб'є!
- Не сси, - Алекса вивалилася геть гола з душу і подріботіла в бік ліжка, — все буде ніштяк.
- Та що б тебе, - подруга розгорнула її тіло і штовхнула у бік ліжка Саші, - як можна було так змінитись за ніч?
- Це ти мене ще справжню не бачила, - пробурчала відьма і солодко засопіла, обійнявши подушку двома руками.
- Я сама задушу Педро, - ось цими руками, - дівчина в душі лаяла на чому світ стоїть палкого красеня, що поламав налаштування і перетворив Сашу - в Алексу.
А сонце м'яко спливло з-за обрію і попливло по небосхилу, з усмішкою дивлячись у вікно, на солодко сплячу відьму. І личина, яку вона так необачно одягла вчорашньої ночі, танула, тоншаючи, і вже неможливо було відокремити її, і спробі обманювати землян, граючи на незнанні безмагічних істот, танула, немов позаторішній сніг.