У маленького хлопчика в ліжку був страх.
Його звали — "Хтось на даху".
Він чув його щоночі: шурх-шурх… кроки… шелест…
Хлопчик ховався з головою під ковдру.
Поки одного разу не визирнув і не побачив…
Кота.
Чорного. Величного. І зовсім не страшного.
Він сидів на даху й гладив лапою ніч, як ковдру.
— Це ти? — прошепотів хлопчик.
Кіт не відповів. Але посунувся, ніби запрошуючи поряд.
З того часу хлопчик чекав ночі.
Бо знав: на даху чергує той, хто сильніший за темряву.
Відредаговано: 07.07.2025