Одна дівчинка дуже боялась засинати.
Їй снились вікна без шиб, двері без замків, і світ — без захисту.
Вона затискалась під ковдрою, як у мушлю, але навіть там їй було тривожно.
Кіт побачив це.
І тієї ночі він заліз під ковдру до неї. Невидимий, безшумний, тепленький.
Він муркотів не вголос, а всередину — прямо до її серця.
З того часу дівчинка не боялась.
Бо знала: ковдра — це не просто тканина.
Це плащ, який тримає ніч.
А під ним завжди є Кіт.
Відредаговано: 07.07.2025