У самому серці нічного міста, там, де світло ліхтарів розмиває тіні, жила собі Тінь.
Не страшна. Не зла. Просто Тінь.
Вона народилася від серця людини, яка довго боялася — і врешті навчилась жити з темрявою поруч.
Це була не та тінь, що ховається під ліжком. І не та, що змушує здригатися.
Це була Тінь, яка знала, що ніч — це не загроза, а простір. І що є ті, хто вартує його.
Щоночі вона виходила разом із Чорним Котом, що охороняв Ніч,
і тихенько, лагідно вкладалася поруч з тими, хто боявся заснути.
Вона не говорила нічого, тільки була.
І це було досить.
Бо іноді, щоб темрява перестала лякати — треба, щоб вона стала твоєю.
Відредаговано: 07.07.2025