Сонячного дня

Кіт Марсик був рудим, мрійливим котиком і дуже любив ніжитися на підвіконні. Особливо влітку, коли так багато всього відбувалося навкруги хатини, де він жив. Щодня зранку він прокидався і поспішав перевірити, чи з'явилися сонячні промені, що пробивалися крізь старі шибки вікна.
Марсик займав своє звичне місце, де лежала м'яка ковдра. Він занурював у неї свій носик і голосно муркотів, спостерігаючи за навколишнім світом, поки сонечко дбайливо зігрівало його спинку. За вікном стояла велика яблуня, на якій вже з'являлися перші стиглі плоди жовтуватого кольору. А ось і гості — це були синички. Птахи зліталися до годівниці, яка була підвішена на дереві. Синички, збирали зернятка, що лишила для них бабуся. Марсик любив гратися з пташками, але вони його боялися. Боялися його гострих кігтиків. Тому, щоб не лякати пташок, він просто спостерігав і мріяв, як грає з ними в квача. Біля дерева на зеленій галявині паслась чорно-біла корівка Мінка. Котик чекав, коли бабуся підійде до неї щоб набрати парного молочка. Наступним, кого він бачив, був павучок. Сонечко чарівно освітлювало його павутиння, яке він плете на підвіконні. Краплинки роси збиралися на будиночку павука, щоб він міг напитися. Павук використовував своє житло не лише як місце проживання, а й як пастку для мух, які докучали своїм дзижчанням. Марсик також любив спостерігати за хмаринками, що пропливали небом і періодично закривали сонячне проміння. Заняття Марсика, хоч і було приємним, але він так швидко засинає під теплі промені сонечка, спів пташок та дзвін дзвоника, що висів на шиї в корівки. Єдине, що його могло розбудити, це солодкий голос бабусі, котра кликала Марсика до миски зі смачним молоком.