Жабеняткова історія

Наловила жабка мух,

Принесла до хати,

Жабенятко їй квакоче:

Не буду споживати!

Вже набридли мені мухи,

Комариків хочу,

Зараз піду на болото,

Там їх і проглочу.

Їж, синочку, бо ці мухи

Дуже калорійні,

Дієтичні, вітамінні,

Для жабів поживні.

Так сказала йому мати,

Та він не послухав,

Пострибав за комарями,

Затуливши вуха.

А в цей час голодна чапля

В комишах ходила,

Вполювати дурну жабку

Більш за все хотіла.

Ось, нарешті, дочекалась!

Проказала чапля,

Бо, чи з'їм сьогодні жабку,

Вже засумнівалась.

І вхопила жабенятка

За заднюю лапку,

І вже мала проковтнути,

Немов мармеладку.

В тую мить над тим болотом

Сорока пролітала,

В дзьобі мала окуляри,

Що тільки-но вкрала.

Як побачила, що чапля

Жабеня вхопила,

Закричала: Кар-р-ра-улл

І дзьоба розтулила.

На сорочин гвалт із хати 

Вискочила жабка

І побачила у чаплі

Своє жабенятко.

І в цю ж мить ті окуляри,

Що несла сорока,

Впали з неба на дзьоб чаплі

Якраз біля ока.

Як побачило чаплисько

Скрізь скло окулярів

Величезне жабенятко,

Подумало: марю!

Та й від того здивування

Дзьоба розтулила

І наляканого жабку

В комиші впустила.

Мама-жабка підхопила

Рідного синочка

Й пострибала з ним додому

По зелених кочках.

Як потрапили до хати,

Жабенятко плаче:

Зрозумів я все, матусю,

Ви мені пробачте!

Ні, погано я чинити

Більше вже не буду,

Що треба слухати батьків

Ніколи не забуду!

Ось така історія

Трапилась в болоті,

Всім треба слухатись батьків

І вдома, й в вертольоті :))