Звана вечеря

Білка Майка зранку вмилася гарненько, причепурилася перед люстерком, гребінцем розчесала пухнастий хвіст, обдивилася себе з усіх боків:

– Молода, гарна, з персональним дуплом у центрі лісу. Багата наречена, – білочка почистила міцні зубки, намастилася парфумами, купленими в жука Красотіла й тоді згадала, що сьогодні влаштовує звану вечерю для найближчих подруг. Домовлялися тиждень тому, але Майка банально забула. Напевно, треба скасовувати посиденьки. Подруги образяться, поголос піде в близькому колі гризунів. Майки цуратиметься весь місцевий бомонд. В гості не запрошуватимуть, а молодь викреслить білочку зі списку потенційних наречених. Треба рятувати імідж гостинної господині. Час є, отож гайда готуватися. Спершу продивилася полиці, сунула ніс у шухляди, зазирнула в комору й розпачливо скрикнула:

– Дожилася, жодного горішка! – лапки білочки безпорадно обвисли, китиці вушок затремтіли, в оченятках сльози. Життя скінчилося. В кого просити пораду? Хіба покликати сороку. Так вона всьому лісу розпатякає приголомшливу новину. Звірята, пташки й навіть риби сміятимуться з нікчеми, котра запросила гостей на звану вечерю, а сама забула про неї. Мабуть, збігає до миші. Родичка все ж. З родини гризунів. Еге, миша зайнята на польових роботах. Заготівлею зерна зайнята. В зайця крім капусти нічим поживитися. Косоокий схиблений на тому овочі.

Майка згадала рекламний плакат на сусідньому дереві. Обіцяють доставлення всього швидко та вчасно прямо додому. Звернеться туди, але спочатку складе меню.

Пухнаста красуня напружила мізки й почала пригадувати, чим пригощали подруги. Хотілося порадувати особливою стравою, яка стала б цвяхом застілля. Щоб таке придумати? Горішки само собою. Замовить волоські, ліщину, арахіс і мигдаль. Фрукти будуть на закуску. Білочка викладе на велику таріль яблука, груші, абрикоси та кислі вишні. Чудове асорті. А з десертом проблема. Набридли банальні коржики. Хотілося зробити щось особливо смачне й тверде, аби подруги померли від захвату.

Майка напружила слабко розвинений інтелект, але в мізки, зайняті зачісками, доглядом хутра та зубами не змогла пробитися жодна пристойна думка. Слід звернутися до консультанта. Білочка погортала довідник і дізналася адресу: десятий дуб від озера, восьме дупло знизу. Приймальня дятла Червоноголова. Консультації на всі випадки життя. Оплата личинками.

Майка хутко зібралася, зачинила житло, підозріло глянула на сусідні дерева, де пташки й білочки розсілися на гілках, пили вранішній чай і теревенили про всілякі дрібниці.

– Мені б ваші проблеми, – процокотіла Майка й спустилася на землю. – Таксі! Де таксі?! Мені потрібне таксі!

З-за стовбура виповзла черепаха:

– Викликали? Я тут. Гарантовано доправлю в будь-яку точку лісу до кінця місяця.

– Довго, – закопилила губку білочка.

– Тихіше їдеш, далі будеш, – панцир старої черепахи розмальований під шахівницю. – Куди їхатимете?

– До озера.

– Дві години, сорок три хвилини, тридцять шість секунд.

– Треба скоріше, – білочка глянула на свої доглянуті стрункі ніжки. Шкода їх, але доведеться самій бігти до консультанта, інакше звана вечеря закінчиться скандалом і осудом сусідів. Ох, мало не забула про личинки на гонорар. Пострибала Майка до великого дуба з рекламними картинками та дороговказами. Наліво – права околиця, направо – ліва. Прямо – задня, а ззаду, за дивною логікою, передня.

– Спеціально заплутують, – здогадалася білка, вивчаючи барвисті малюнки.

На першому плані лисячо-вовчий банк «Без розводу» з пропозицією вкласти гроші в нову фінансову піраміду.

Майка вже раз прогоріла, стала розумнішою й тримала заощадження в скляній банці.

Обабіч головної реклами розташувалися дрібніші: розважальні центри, перукарні, спа-салони, маркети хімії з акційними пропозиціями засобів проти клопів, бліх і кліщів. Аптеки наперебій впарювали антидепресанти, біодобавки, пігулки для схуднення. Мережа звіробачення анонсувала фільм бойовик «Люди в лісі» про те, як сміливий заєць розправився з групою лісорубів за допомогою кунг-фу.

Прочитавши об’яви, білка рвонула наліво широкою жовтою доріжкою, котра вивела до просторої галявини. Посеред неї розкинулося овальне озеро. По берегах підстрижена трава, фігурно обрізані кущі, розбиті квітники. Елітний район лісу.

– Як гарно, – Майка заздрила мешканцям, роздивляючись їхні портрети, розвішані на гілках. У дуплі дерева, що височів прямо, жила пані сова, справа кібець, у двоповерхових норах вовк і лисиця. Жодного зайця чи сірої миші. Дрібні звірята тулилися на околицях.

Поважний бобер чимчикував до озера.

– Пробачте, хочу спитати, – наважилася звернутися білка. – Де тут десятий дуб? Мені до дятла Червоноголова.

– Га? Що?! – великий гризун короткозоро примружився, впізнав дрібну родичку. – Здоров, білко. Ти до дятла з порожніми лапами? Біжи в супермаркет за личинками, а тоді он тією стежкою до першого дуба. Нумерація звідти. Запам’ятала?

– Щиро дякую, – Майка пострибала до магазину в кінці галявини. Чого тільки в ньому не було. Білочка тільки зітхала, проходячи повз ящики з горіхами та фруктами. Ціни кусалися. Звана вечеря обійдеться в кругленьку суму. На базарі дешевше. Зрештою Майка взяла пакетик заморожених личинок і подалася до десятого дуба й видерлася до восьмого дупла. Постукала в круглі лаковані дверцята й почула: