Розділ 10. Битва титанів, або Зустріч усіх батьків у «Золотому Драконі»

Генеральна зустріч усіх батьків для передачі повноважень з організації подвійного весілля була призначена в єдиному вцілілому VIP-залі ресторації «Золотий Дракон». Атмосфера всередині нагадувала підписання капітуляції між чотирма войовничими імперіями, де дипломатичні посмішки приховували готовність у будь-яку секунду застосувати важку артилерію.

З одного боку столу велично сиділи лорд Реджинальд та леді Елеонора (батьки василіска). Елеонора сяяла смарагдами й дивилася на присутніх так, наче її випадково занесло на провінційну виставку племінного скотарства.

Поруч розташувалися Горацій та Беатріс (батьки Ріанни), які меланхолійно витирали руки від мастила та періодично підозріло шурхотіли порошком сірки й детонаторами в кишенях фраків.

Навпроти них зайняли місця батьки Ашера — вищий демон лорд Малфас, чий бездоганний чорний сюртук злегка тлів на комірі від внутрішнього жару, та леді Брунгільда. Мати-вовкулака прийшла на світську зустріч у парадному шкіряному корсеті, а на плечах у неї замість хутряного коміра гордо лежала голова свіжозабитого полярного ведмедя, яка часом кумедно підстрибувала, коли Брунгільда хижо принюхувалася до офіціантів-ельфів.

На чолі столу по-хазяйськи й витончено розташувалися леді Долорес та Артур Д’Авалос. Поруч із ними сидів сам Ашер — високий, ставний, у темно-графітовому мундирі, абсолютно впевнений та спокійний. Дід Едгар та верховний демон Вергард Уфін сиділи трохи збоку біля вікна, завзято й професійно дегустуючи найкращі запаси старого ресторатора.

— Отже, панове, — крижаним, світським тоном почала леді Елеонора, повільно поправляючи свої ідеальні шовкові рукавички. — Оскільки мій син Базіліо має беззаперечно найвищий аристократичний статус у столиці, а серед наречених немає представників... цвинтарних чи лісових меншин, я офіційно беру на себе повне керівництво усім шлюбним процесом. Церемонія буде вишуканою, класичною, з ельфійськими закусками під арфу. Ніяких ваших провінційних девіацій!

Брунгільда раптом низько, по-вовчому загарчала, від чого ведмежа голова на її плечах клацнула щелепою, а лорд Малфас випустив з ніздрів дві цівки сірчаного диму: — Що?! Чистокровна вовча зграя Кроу-Тор та вищі демони другого кола — це, по-твоєму, меншини, ящірко переросла?! На нашому боці весілля гратимуть бойові барабани Скелястих Кряжів, а гості витимуть на повний місяць!

Долорес Д’Авалос повільно, з невимовною аристократичною грацією піднялася з місця. Атмосфера в залі миттєво впала до мінус п'яти градусів, а кришталеві келихи з вином покрилися товстою памороззю. Витончена знахарка подивилася на Елеонору своїми глибокими, мудрими очима, в яких раптом спалахнув небезпечний вогник її батька Вергарда.

— Слухай сюди, столична штучко, — тихо, але з такою силою, що арфа в кутку зали сама собою луснула, промовила Долорес, спираючись кінчиками пальців на мармуровий стіл. — Моя донька Лу’на — спадкоємиця верховного лорда пекла. На нашому весіллі Профспілка Потойбіччя Огастуса стоятиме в почесній варті, хочеш ти цього чи ні! І меню буде традиційним, корисним для здоров'я: запечені болотяні жаби під моїм фірмовим знахарським соусом та ель Едгара! Якщо твої витончені гості не вміють правильно чистити жаб'ячі лапки — ми видамо їм спеціальні інструкції, написані на пергаменті з людської шкіри!

— Жаби?! Вовки?! Людська шкіра?! — заверещала Елеонора, схоплюючись із місця від обурення. — Реджинальде, зроби щось із цим провінційним синдикатом!

Батько василіска, лорд Реджинальд, який у цей момент уже весело цокався бокалом із Горацієм та Артуром Д’Авалосом, лише махнув рукою: — Ой, Елеоноро, облиш! Жаби — це дуже поживно, особливо під лікер Беатріс! Малфасе, передай-но мені он той сир!

— Що?! Вибухівка! — раптом дико закричав Горацій, помітивши, що чорний кіт-фамільяр, який знову таємно прослизнув у залу, активно грається зі шнуром від потужної алхімічної грілки, яку Беатріс принесла для підтримки температури знахарських відварів Долорес.

Кіт Базіліо, ведучи свою особисту, священну війну проти майбутньої свекрухи Ріанни, з диким, переможним нявканням штовхнув грілку точно під ноги леді Елеонори. Алхімічний концентрат всередині пристрою миттєво здетонував від контакту з гарячим димом лорда Малфаса.

БАБАХ!!!

Величезна, густа хмара яскраво-зеленого, липкого відьмацького сиропу вибухнула прямо посеред столу. Леді Елеонора, яка щойно тримала спину рівно, тепер була з ніг до голови покрита зеленою солодкою рідиною, а її ідеальна столична зачіска перетворилася на кумедне зелене гніздо, з якого повільно стікала вишнева кісточка. Брунгільді теж дісталося — її ведмідь на плечах тепер виглядав так, наче його викупали в болотяному варенні.

Кіт Базіліо з тріумфальним, саркастичним нявканням миттєво вискочив на центральну кришталеву люстру, показуючи Елеонорі пухнастий хвіст.

— АХ ТИ Ж БРУДНА, ПРОВІНЦІЙНА СКОТИНА!!! — заверещала Елеонора, витираючи зелений сироп з очей і намагаючись збити кота важким срібним підсвічником.

Долорес Д’Авалос, спостерігаючи за цим абсолютним, першокласним хаосом, раптом голосно, на всю ресторанію зайшлася сміхом, витончено плеснувши долонями.

— Ха-ха-ха! Елеоноро, а тобі надзвичайно пасує цей відьмацький відтінок! Справжній смарагд вищої проби! — сміялася знахарка. — Знаєш що? Мені подобається твій темперамент. Ти вмієш тримати удар і не зважаєш на вибухи. Давай сюди свої папери й кошториси! Ми з тобою разом, удвох, беремо повне, абсолютне й беззаперечне керівництво цим весільним процесом! Посунемо чоловіків. Ми покажемо цій столиці, як працює справжній жіночий синдикат Д’Авалосів та Василісків! Горацію, налий моїй новій подрузі коньяку, треба дезінфікувати мантію!