Розділ 1

Дверцята старенької карети противно заскрипіли. Єлена Гавейн перебирала в руках рукавиці з дірами на вказівних пальцях. Поділ її останньої сукні затерся. Юна леді подумки раділа, що прийом відбувається вночі ніхто не побачить в якому вона жалюгідному стані.

Єлена розглядала шафи на яких розміщалися ряди товстезних книг. У клітці тихенько сиділа маленька канарка. Єлена підійшла до пташки. Канарка не відводила від гості своїх крихітних оченят. Єлена провела вказівним і великим пальцями по пруттям решітки.

Він забув,- тихенько цвірінькнула птаха.

Над маєтком Генерала підіймався місяць. Пари розійшлися по кутках. Генерал розмовляв із герцогом, лунала тихенька музика, ніхто й уваги й не звернув, на чорненьку плямку, яка ховалася у тіні.

Кішка тихенько просувалася коридором. Вона прекрасно бачила у темряві. Повз неї пройшов охоронець.

Їй необхідно дістатися нагору. Сходи,нормальної висоти, для людини, але для котячого зависокі.

Кігті застрягали, але кішка все одно дерлася нагору. Мало часу. Занадто мало.

«Баст, захисти»- чорненька встигла прошмигнути крізь щілину у дверях, кімнати нареченої Генерала. Її необережно лишила прислуга. Кімната нареченої генерала, мала високі стелі. Одразу навпроти дверей, щнаходився туалетний столик, зі усіма парфумами й різноманітною косметикою. Над котячою головою розташовувалася червона скринька для прикрас.

Застрибнувши нагору, кішка випусила кігті й пошкодила замок. Ій потрібно його знайти.

Єлена Гавейн знайшла перстень Баст, на самому дні шкатулки. Рожевий перстень із печаткою Баст у центрі.

Єлена поправила поділ своєї сукенки й сіла до карети. Заскриріли коліщатка. Єлена переклала каблучку Баст, у невеличку скриньку.

-Дозволите, запросити вас на танець?- Генерал простягнув їй руку. Єлена опустила перстень у складки своєї сукні.

-Матиму за честь,- пара танцювала по колу.

В очах генерала мало відображався молодий солдат, який увірвався усередину Святого Місця й розграбував його крок за кроком. Одна із жриць, у спробі захиститиартефакти, відштовхнула солдата.

У вухах Єлени зазвучали постріли. Генерал рівно супроводжував її у танці. Єлена прямо подивилася йому у вічі.

Дивовижний вечір, чи не так?-Єлена кивнула.- Давайте, пройдемося?

Хазяйка вийшла із карети на світанку

***

Однієї темної ночі, всередині темної мгли. Прийшов чарівник й розрубив свої долі.

Чорні маги зібрали свою нараду.

Тієї ночі, як солдати загубили Гліаб, серед тисячі вбитих Кішок, Чорний Князь шукав амулет. Та Печать на лобі його не хотіла горіти.

Місяць розкривав скляні очі покійниць, що не відповідали на німі запитання.

Катя розправила своє волосся й рівно сіла навпроти напівзруйнованої статуї Баст.

Ти мусиш повернутися. Тепенр твій час настав.

Катя розглядала лапи.

Там нічого немає там тільки руїни- дівчина й досі бачила уві сні лиця солдатів. Після смерті матері, її чуття ставали дедалі сильнішими.

Вони називають себе Чорними Магами.- Баст засяяла яскравіше.- Вони нам не вороги й не друзі. Знайди мій перстань- промурчала Баст й розтанула в зірках.

***

Єлена відчинила скриньку, дістала із неї перстень Баст. Єлена підійшла до щілини між стінами й увійшла у занедбаний портал.

Хазяйка вийшла із карети на світанку. Як зазвичай, пані Єлена поклала верхній одяг на крісло в коридорах. Вона рушила у свої кімнати. Дворецький знав правду.

Вона увійшала всередину холодної будівлі. Праворуч від порталу знаходився постамент із запиленою срібною фігурою, на лівій лапі Кішки, розташовувався Зелений Кіготь, каблучка темно-зеленого кольору. Єлена поклала усередину розкритого рота богині перстень. Баст зазирнула усередину неї...

Єлена озирнулася, у зеленому димі вималювалося дзеркало. У ньому дівчина бачила себе, лише очі в неї були Катерини.

- Благословенна Баст,- сказала Єлена й обриси храму змінилися її спальнею.

***

Священник Педро знайшов свій шлях до Бога через страх. Багато років тому, у місті Гліаб, за наказом одного із офіцерів, їхня дивізія розгромила один Храм, якоїсь богині, чиє ім*я давно стерлося із його пам*яті.

Коли вони винесли, усе що там було. Юний Педро помітив маленький камінець, затиснутий між зубами мертвої людини.

Старець торкнувся маленького хрестика у себе на шиї. Одна згадка про той жахливий день.

У їхню церкву увійшла дівчина. Дивна особа, приходила перша йшла остання.

***

-Я перепрошую, що розбудив вас у таку годину,- отець Педро зачинив за собою двері.

Все гаразд, панотче,- Єлена простягнула ліву руку для вітання праврю рукою притримувала халат.

На жаль, в мене немає алкоголю, тому маю змогу запрпонувати трав*яний чай,-дівчина провела його до своєї вітальні, що складалася із двох широких диванчиків, які стояли один навпроти другого, столику із червоного дерева й картини із зображенням великої чорної кішки. Вона завжди дивилася на гостя.

Від цього погляду йому мимоволі стало моторошно.

Єлена Гавейн,- Педро подивився в очі хазяйці.

-Священно служителі не вживають алкоголю

Ми ж із вами знаємо, що це не так,- Педро зітхнув у відповідь.

-Єлено, ви давно ходите до нашої обителі й завжди залишаєте, щедрі кошти для благодійність, я хотів би вам подякувати. Єлена кивнула, але, раптом отець Педро ізняв з шиї свій срібний хрест та поклав на столик.

Ти ж та сама дівчинка чи не так,- отець Педро не відводив від неї погляду.

Я...- відповіла Єлена. В очах співбесідника був сумнів.

Він твій,- хрест лежав тихенько на столі.

Як ти вижила?- Педро дивився в очі дівчини.

Я остання жриця богині Баст. Баст нас захищає.- Отець Педро підвівся й поклав важку долоню їй на плече.

Священник мовчки вийшов із будинку.

Єлена забрала зі столу хрестик. Холодне срібло торкгулося її шкіри. Перед очима дівчини, виник спогад, не її. Молода дівчина б*є книгу об підлогу, Залізну Книгу об підлогу.