*2*

- Не день, а божевілля…

Старший лейтенант роздратовано потер скроні пальцями, важко видихаючи.

- І проведений абсолютно марно… Хіба я цього чекав, поступаючи в академію?

Пошуки, запити – ніщо не дало жодної крихти інформації. Ще й патологоанатом, якого все ж припер до стінки, тільки глузливо посміхався і наполягав на вірності свого висновку. Хоча Ладислав сам бачив жахливі синці на тілі, а ще чудово пам’ятав відчай у очах молодої приватної детективкині, яка розповідала про побачене з відчаєм. Він знав такий вид ненависті до самого себе – коли здається, що повинен був допомогти, але не зміг, не встиг, і вина за це потім пожирає тебе зсередини роками, не зупиняючись ні на мить.

Зрештою, сержантка відправила його додому відіспатись після того, як Ладислав, не стримуючись у словах, лаяв експертів за те, що досі не знайшли власника сірої тойоти. Жінка, здавалось, і сама хоче міцно висловитись в сторону криворуких працівників, але в ній терпіння і стриманості все ж набагато більше, ніж в самому Вишневському.

- Мяу!

- Кішка? – Ладислав здивовано зупинився, відверто розгублено оглянув мокре і тремтяче від холоду тільце, лише після цього присів поруч зі сходами, на яких і вмостилась бродяжка. Обережно простягнув руку, але не доторкнувся, доки кішка не обнюхала його пальці, вочевидь, сприйняла інформацію розсудливо і лишень тоді притулилась вушком до його долоні. – Здається, тобі потрібна допомога… От тільки хазяїн з мене жахливий, відразу попереджаю. Сьогодні хіба що можеш переночувати, завтра тебе відвезу знайомій, вона вже займеться пошуками дому, де ти будеш щаслива. Іде?

Руда з коричневими латками кішка ткнулась чолом в розкриту долоню і прогнула спину, коли широка долоня лагідно пройшлась по хребту. Тільки зашипіла і випустила кігті, коли поліцейський підняв її на руки, але заспокоїлась, варто було йому прикрити полами своєї куртки. Доки Ладислав зайшов до своєї квартири, гостя вже муркотіла в повний голос, час від часу потираючись мордочкою об його плече.

- А ти лагідна,  - розсміявся, зсаджуючи кішку на підлогу. – Ось, будь як вдома.

На превелике здивування Ладислава, кішка відразу ж підозріло оглянула всю прихожу, впевнено пройшлась по вітальні, оцінила кухню, пошкрябала двері до спальні, але тут вже чоловік здивовано розсміявся.

- Ні, красуне, там тільки моя територія, і ділити її я поки ні з ким не збираюсь. Клянусь, ти щойно оглянула мою квартиру типовим під час обшуків методом.

Кішка глянула на нього так, що Ладиславу на мить стало ніяково, але потім ліниво позіхнула і виразно – вимогливо – зам’явчала, притираючись боками до його ніг і поглядаючи в сторону кухні.

- Котячої їжі в мене немає, тож обійдемось борщем, іде?

Судячи з виразу морди кішки (Ладислав був готовий повірити в те, що у нього вже галюцинації на фоні стресу, бо так, він розрізняв емоції тварини перед ним), їй ідея про борщ цілком сподобалась. Вишневський відчув потребу похвалитись.

- Сам варив.

Тепер його чекав повний скептицизму погляд. Ладислав підняв кішку, підхопивши попід передні лапи, і вона покірно розтяглась довгою сосискою в його руках.

- Ти мені дуже декого нагадуєш, - довірливо поділився, і – був готовий поклястись – пухнаста гостя зробила великі невинні очі. – Сьогоднішня знайома так само на мене дивилась. Як на повного ідіота.

«Не дивно, - кішка виразно позіхнула, показуючи чудовий прикус і гострі ікла, - ти ж з кішкою говориш. Точно ідіот.»

- Починаю думати, що ця пані Зарецька була права, - чоловік гірко зітхнув і дозволив кішці викарабкатись на його плечі, де вона боляче вчепилась в нього кігтями, залишаючи крихітні півмісяці царапок на шкірі.

Вечеряли мовчки і за столом. Розумом Ладислав розумів, що пускати вуличну кішку на стіл як мінімум, негігієнічно, але зганяти наглу мурчалку на підлогу не було ні сил, ні бажання. Крім того, вона так тарахкотіла, наминаючи борщ (поліцейський відчув нелогічну гордість за свої кулінарні здібності), так притискалась худим боком до долоней, що проганяти її вже просто не хотілось.

Після вечері удвох влаштувались на дивані у вітальні, де Вишневський відповідально витягнув папки з крихтами даних і висновком про смерть від того самого незалежного експерта (і так, там було чітко вказано: внаслідок зіткнення з транспортним засобом, що їхав на великій швидкості). Феназепам там також згадувався, але далеко не в такій концентрації, як у першому звіті.

- Всюди брехня і обман, - пробурмотів кішці на вухо. І тільки тоді зрозумів, що хвостата поганка зручно влаштувалась у нього на колінах, зацікавлено переглядаючи разом з ним папери. – І як ти так сюди пробралась, що я й не помітив?

Кицька задоволено мурликнула, показуючи шершавий язичок, і Ладислав розсміявся.

- Мабуть, це означало – котяча магія.

Хвостата знову затарахкотіла, проминаючи його ноги лапами, потерлась маківкою об підборіддя і немов підштовхнула – давай, читай далі, нема чого до ранку сидіти. Вишневський вирішив послухати розумну пораду і потягнувся по останню папку, от тільки варто було її відкрити, як кішка гнівно зашипіла і так різко випустила кігті, що точно продірявила його улюблені домашні штани.

- Ну чого ти? – довелося відкласти папку і заспокійливо погладити її по спині. – Знаю, це неетично, але мені потрібно знати, кому я запропонував співпрацю. Хоча впевнений, що вона не погодиться. Занадто сама по собі. Занадто свавільна навіть, - відкинув голову на спинку дивану, стомлено потер очі, які вперто заплющувались, і майже поринув у м’які обійми Морфея, коли відчув вперті котячі кігтики. – Ти права. Не читатиму її справу, як мінімум - це негарно, - кішка знову замуркотіла, проминаючи йому ноги лапками. – Спати ти зі мною все одно не будеш.