26

Розлючений Дейк вийшов з департаменту поліції, і пішов просто в місто, щоб заспокоїтися та обміркувати останні події. Він відмовився від підписки про нерозголошення, це було його право, так як він вільна людина у відставці.

Шум вулиць і метушня швидко втомили його, так як останні роки він жив у досить нудному місці. Тому, побачивши невеличкий затишний бар у тихому кварталі, Зейн вирішив пропустити келих пива і подумати над ситуацією.

Привітавшись, Дейк пройшов одразу до туалету, але не встиг звідти вийти, як чиїсь сильні руки висмикнули його. Вже через мить з внутрішнього двору виїхав непримітний фургон.

- То Ви кажете, що він прибулець?

- Я кажу, що він не людина з нашої планети - все ще мружачись від яскравого світла, відповідав невідомим людям за столом зв'язаний сорочкою Зейн.

- А чим ви можете довести все те, про що розповідаєте?

- Матеріалами справи.

- Якими саме?

- Тими, що добуто під час слідства!

- Якого слідства? Чи Ви хочете сказати, що було розслідування, і Ви приймали у ньому участь?

- Так, звичайно!

- Звичайно... Тобто, Ви вважаєте звичайним те, що сторонню людину призначають розслідувати поліцейську справу?

- Ну, по-перше я не стороння людина, а детектив у відставці, а по-друге був наказ про призначення.

- Немає жодного наказу, справи, і якихось доказів того, на що Ви посилаєтеся. Але є Ваша дружина...

- Що з нею?

- Вона померла.

- Я знаю.

- Тільки нам так не здаться.

Ті, що були за столом, про щось недовго радились. Потім всі встали і пішли з кімнати. Замість них зайшли двоє здоровенних чолов'яг, які підняли Дейка як дровеняку, та занесли довгим коридором з гратами у невеличку кімнату без вікон. Там його розв'язали, і без жодних слів зачинили за собою двері.

ніхто не чув про Дейка Зейна. Тільки сусіди кілька років приглядали за його будинком, поки одної осінньої ночі в нього не влучила блискавка.