23

Хейв Лін раптово став зіркою. Проте, увага суспільства досить нестійка. Кілька чергових сенсацій, і коротка пам'ять обивателя у найліпшому випадку зберегла останні відвідини Хейвом наукового центру. Де він і залишився.

- Так, пане Лін, маємо надію що Ви допоможите нам з дослідами. На декий час доведеться залишитися і обмежити спілкування із зовнішнім світом. Це для того, щоб ніхто нам не заважав. Однак, якщо Вам буде щось потрібно, одразу звертайтеся.

Адміністратор центру проводила його коридорами, не замовкаючи ні на хвилину. Через деякий час Хейв перестав орієнтуватися де він, потім запаморочилося у голові, стало важко дихати. Прийшов до тями у кімнаті, що не мала вікон, крім двох величезних дзеркал майже на всю стіну. Білі стіни, ліжко у кутку, стілець і невеличкий стіл, у протилежному куті сантехнічний блок. Так, ще металеві двері. І вбудований у стелю світильник.

Час від часу його виводили. Як часто і як надовго точно встановити було неможливо, тому що вікон не було, а світло не вимикалося. Здавалося, час застив.

Лін виявляв здібності та властивості, які ще більше давали підстав утримувати його тут. Він цього не знав, але знання нічого б не змінило.

З часом, там самим невимірним часом, з'ясувалося багато особливостей Хейва. Так, наприклад, що його очі мали здатність бачити практично у суцільній темряві, а його слух розрізняв значно більший спектр частот. У нього була менша чутливість до температур, але і тіло пристосоване до меншого, ніж на Землі, тиску та тяжіння. Саме тіло мало побудову, як у людини. Однак на клітинному рівні воно було іншим. Як і його кров, сеча та волосся.

Досліди глибшали. Лін почав розуміти це, коли експерименти ставали жорсткішими та болючишими. Але, де б він міг дітися?