11

Маю назву Мохі. Дивно і незвично. Що таке звички? Є день і ніч, я бачу їх там, за прозорою поверхнею. Вони змінюються поступово, мені пояснюють що так працює час. Що це?

У цей день я з тим, хто має назву Майкл, й іншими двома вийшли у невідомий простір. Він зовсім інший, я не бачу його обмежень. Але можу в ньому дихати. Вільно! Потім ми сіли у невелику ємність що рухається, і простір довго змінювався за прозорими поверхнями. Потім ми вийшли та пройшли частиною безкрайого простору до іншого обмеженого простору. У ньому залишився я, Майкл та інша істота, знається жінка. Вона дивно виглядає.

- Тобі зручно? – я чую від неї. Я розумію багато звуків та їх значення. Це є питання. Якщо цє питання, то на нього потрібно відповісти.

- Так, мене нічого не турбує.

- Ви розумієте мене?

- Мабуть що так.

- Прошу Вас розслабитися. І просто слухати.

- Що таке розслабитися?

- Це означає не напружуватися.

- Як це напружуватися?

- Прикладати зусилля.

- Я не прикладаю зусиль.

- Чудово. Просто уявляйте все, що кажу я, і кажіть все, що приходить Вам в голову.

- Уявляти?

- Хм… Закрийте очі. Так, теперь спробуйте побачити щось не відкриваючі очей.

- Як це?

- Ви бачите сни?

- Я знаю що таке сон, Майкл розповідав. Але я не запам’ятовую їх.

- Тепер Ви маєте бачити сни, але не спати. Чути мене, розмовляти зі мною. Поринати у світ, що всередині Вас.

- Поринати… - мені відчувалася якась легкість, слова самі з’являлися і я просто їх вимовляв.

- Ваші перші спогади… Поверніться на те саме місце, уявіть себе там, що Ви бачите?

- Я бачу… - як міг я накидував слова, що приходили з образами.

- Ви чудово справляєтеся. Давайте пірнемо глибше, переходимо до того що було за мить до Вашої появи. Що Ви бачите?

- Якась… кімната… боляче… світло… немає чим дихати…

- Дихайте, спокійно дихайте, тут багато повітря. Воно свіже та чисте. Не рухайтесь, продовжуйте…

не знаю, скільки пройшло часу. Я бачив щось, можливо з іншого життя. І ще. У мене є ім’я, Хейв Лін.