7

Світло, джерела його з часом змінюються, як і його колір та інтенсивність. Відчуття, дотики. Холод, тепло. Звуки, різні, робірливі – але не зрозумілі. Джерела звуків рухомі та нерухомі, або невидимі.

Мозок сприймає новий світ, яскравий та незнайомий. Втомлюється, але жадібно ковтає все незрозуміле. Розуміти.. це як? Можливо, просто засвоює.

Перші рухи, почуття, та їх ідентифікація. Розуміння власного тіла приходить поступово. Пізнання… та впізнання. Рухомі об’єкти, живі – але як я знаю це? Ось два з них, вони поруч, і вони є джерелами звуків.

- Я лікар, моє ім’я Нана, повне ім’я Нана Олді. Я лікую Вас. Ви мене чуєте? – не знаю що це, але досить мелодійно звучить об’єкт, схожий на жінку. Звідки я знаю, хто така жінка?

- Я також лікар, моє ім’я Майкл Ханхає, я займаюсь Вашим сприйняттям світу, мозком, психікою. Я психіатр. Ви чуєте мене? Ви розумієте мене? – ці звуки не такі приємні, і цей об’єкт дивний. У нього очі надягнені на очі. Очі?

Вони обмінюються звуками між собою, на дотик досить м’які та теплі, обгорнуті чимось досить тонким і світлим.

- Яке Ваше ім’я? Ви розумієте нас? Якщо не заперечуєте, поки що називатимемо Вас ім’ям Мохі. Ви нас чуєте?

Звуки, рухи. Їх яскравість швидко втомлює. І знову світ навколо стихає, настає темрява. Вихід із забуття, і щось змінюється. Інші рухомі об’єкти, звуки, простір.

- Мохі? Чому так? – питання Менгрі було скоріше формальним.

- Чому ні? – глянув з-під окулярів Ханхає – потрібна якась ідентицікація, та й об’єкт має себе якось ідентифікувати, якщо не вдасться вийти з ретроградної амнеезії.

- Коли ми можемо з ним поспілкуватися? – Зейн вирішив закінчити формальну частину, як безрезультатну.

- Він зараз на рівні свідомості новонародженої дитини – Нана мигцем глянула на світило психіатрії – тому немає жодного сенсу і можливості отримати якусь інформацію саме від нього.

- Пам’ять наче стерта, як вам пояснити… - зітхнувши, втрутився Ханхає, знявши і протерши окуляри – він дійсно як новонароджена дитина за свідомістю, хоча тіло досить сформоване, чи не так, лікарю? Але новонароджена дитина, дивлячись на своє відображення у дзеркалі, себе ніяк не ідентифікує, навіть не затримує погляд. Перша увага до відображення з’являється за кілька місяців. А у нашому випадку є реакція на власне відображення. Щоправда, мимовільна. За усіма ознаками маємо повну ретроградну амнезію. Відповідно план лікування, і саме лікування потребує часу.

- Лікарю – обережно зауважив Менгрі – але ми навіть не знаємо, з ким маємо справу. Може це навіть не людина.

А хто він є, по Вашому? Прибулець? Все має своє пояснення. Навіть мутації, як ми гіпотетично можемо припустити у даному випадку. За свої сорок два роки практики я бачив достатньо дивних і навіть фантастичних випадків, які потім мали абослютно логічне і наукове пояснення. Перед Вами людина, ми ще не знаємо що саме з нею сталося, і це Ваша робота. Але як саме ми можемо вивести її з такого стану, визначено відповідними клінічними протоколами. Це лише питання часу.