3

Дейк зустрічав сонце, як надію кожного нового дня. Останні роки, коли він вийшов у відставку, майже не спав і кожен світанок зустрічав на ганку свого маленького будиноку у далекому перемісті Окайлена.

Дейк Зейн був досить консервативним. Єдиним новим технічним засобом, що потрапив до його будинку, був простий мобільний телефон. Але місцева бібліотека вважала старого своїм кращим читачем. І поштар починав свій ранковий шлях з адреси пана Зейна.

- Мейден, люба, чи бачила ти колись такий схід? - мружачись від яскравих променів з-під капелюха спитав Дейк. Він поправив плід на сусідньому плетеному кріслі, і не встиг проковтнути схололої кави, як залунав телефонний дзвінок.

- Пане Зейн, доброго ранку! Це Кайл Менгрі, Ваш колишній курсант, якщо пам'ятаєте. Знаю що Ви не спите, і я чекав сходу, щоб Вас не збудити - почувся доволі знайомий голос.

- Якщо є з чим, то я не сплю і вночі, ми полюбляємо гостей.

- Так... - голос трохи збентежився, але тільки на мить - І я пам'ятаю, що Ви розповідали нам в академії про свої загадкові справи. Та Ваша перша справа про зникнення людей з острову, "Маяк самотності"...

- Так, звичайно. То було майже п'ятдесят років тому. Ми з Мейден тоді познайомились. Але розкрилася вона досить банально, якщо проаналізувати матеріали. І я був ще недосвідченим початківцем...

- Так от зараз у мене є справа, це просто суцільна загадка. Десь через три години я маю доповісти про результати, а у мене ані зачіпки. Тільки якась містика.

- Юначе, це нормально. Просто неможливо віришити проблему у тому ж стані, у якому вона створена. Чим я можу допомогти?

- Побачити все своїми очима.

- Зараз?

- Якщо Ви не зайняті і Вам зручно.

- Філлі в курсі?

- Ще ні, але зважаючи на увагу до цієї справи він, напевне, зрадіє.

- Філлі не вміє радіти... Виїжджайте, поки немає заторів.

Поклавши телефон поруч зі своєю кавою, старий знову посміхнувся сонцю і вдоволено зітхнув:

- Не нудьгуй без мене, дорогенька. Я все розповім.