***

Ця історія про звичайного на перший погляд їжака Рудді. Але це тільки на перший погляд. За звичайними, буденними справами ми іноді забуваємо не те, що про навколишній світ, а й забуваємо іноді дивитися вгору, побачити яким прекрасним буває небо, зорі. І коли нарешті звертаємо увагу, піднімаємо очі, то бачимо сірий туман, через який промені сонця не дістаються до нас. 

Коли наш їжачок побачив навколо себе такий туман, то він вирішив, що має обов'язково знайти те місце: де немає туману, де яскраво світить сонечко.

Вже коли він відходив від дому, ще раз озирнувся, щоб запам'ятати свій дім. І в раз він не зчувся, як відійшов від дому досить далеко. Навкруги стояв густий туман. Йому здавалося, що він ніколи не знайде місце, де б світив хоча б маленький промінчик сонця. Несподівано побачив перед собою замок. Рудді не знав, що це за замок і тим паче хто в ньому мешкає. Але наважився зайти. Ворота замку були відчинені. Увійшовши всередину несподівано для себе йому стало моторошно. Але не від того, що навкруги не було ні душі, а від того, що замок покритий туманом і нагадував моторошну споруду. В якій вже точно не чекали непроханих гостей. Їжак йшов порожніми коридорами замку і нарешті прийшов до великих оздоблених сріблом та велетенським химерами дверей. Двері напрочуд легко відчинилися і він увійшов всередину.

Кімнату огортав густий туман, з якого почулося:

— Ви до кого?

Рудді затамував подих і побачив перед собою кота, який стояв і чекав на його відповідь.

— Я тут мандрую, точніше заблукав. Важко в такому тумані розібрати одразу що є що.

— У тумані? - здивовано відповів кіт. Але зрештою, це не моя справа. Краще ходімо я відведу тебе до своєї королеви.

Їжачок та кіт попрямували довгим коридором. Зупинившись біля великих дверей, кіт Томмі постукав. З-за дверей почувся дозвіл зайти, двері прочинилися і вони увійшли.

У великому кріслі зручно вмостившись, сиділа королева.

— Моя королево, наш гість каже, що заблукав у тумані.

— В якому такому тумані?- вигукнула королева.

— Звичайному, хіба ви не бачите?- промовив здивовано їжачок.

— Томмі, кого ти привів? Він що, божевільний?

Королева підхопилася з крісла та попрямувала до вікна, але й там вона не побачила слідів туману.

Їжачок Рудді теж підбіг до вікна, все ще бачив, густий сірий туман. Він зрозумів, що вони не бачать, що відбувається навкруги.

Королева все ж дозволила їжачку залишитися до ранку в замку. Але він так і не зрозумів чому королева не бачить туману? Чому в замку крім королеви та Томмі більше нікого немає? А вулиці навкруги були порожні. З такими думками він заснув.

Прокинувшись зранку Рудді побачив біля себе кота Томмі, який повідомив, що його чекають на сніданок.

У великій залі, за великим дерев'яним столом сиділа королева.

Прошу, сідай — промовила вона. Я хотіла з тобою поговорити про те, чому я не бачу туману?

— Ем... знаєте я не можу відповісти. Оскільки сам ще до кінця не розібрався. 

Я для того і покинув свою домівку, у пошуках відповідей.

— Я б дуже хотіла тобі допомогти.

Рудді був здивований. Адже ще вчора королева назвала його божевільним, а сьогодні бажає допомогти.

— Скажіть, куди поділися всі мешканці замку? - спитав їжачок.

Несподівано він побачив сльози в очах королеви.

— Знаєш Рудді, я бажаю тобі удачі, обов'язково відшукай те, що втратила я.

Томмі показав вихід із замку і він попрямував далі. Його дорога пролягала через густий і дрімучий ліс. Тут було ще моторошніше, ніж в замку. Дерева, як стомлені велетні, покірно спали під покровом туману. Раптом серед лісу почувся плач. Від цього плачу в їжачка затряслися лапки. Йому було страшно і він крикнув:

— Хто тут?

Плач несподівано затих і почувся голос з туману:

— А ти хто такий ще?

— Я - їжачок , я тут шукаю...Але він передумав розповідати, що шукає.

— Та не важливо, можливо тобі потрібна допомога? - прокричав він крізь туман.

— Мені не потрібна твоя допомога, іди куди йшов.

Рудді зовсім не хотілося продовжувати розмову. Він вже збирався іти далі, але побачив в глибині лісу промінчик світла.

— Невже я його знайшов! - прокричав їжачок.

Він побіг до світла, але з кущів щось вибігло і зіштовхнулося з ним, і вони впали на землю.