Розділ 12

Ранок у заїзді почався з кави. Поки служниця розставляла сніданок, Торен устиг спорожнити першу чашку, а Ельвар розклав між тарілками вчорашні записи. Коли двері зачинилися, Рік поставив полог тиші.

Домовилися швидко, ходити всією компанією від палати до архіву, а потім до свідків не було сенсу. Біля кожних дверей всі чекали б, поки говорять двоє. Значно простіше поділити роботу й перевірити все одночасно. Це заощаджувало їм ранок, а Корвелам не залишало часу після першого запиту попередити решту установ, забрати записи чи знову залякати свідків.

Ельвар, Рін та її батько брали на себе міський реєстр. Торен, Бран та Ірса — технічний архів. Гал із Ліані й матір’ю Рін мали оглянути захисний вузол на північній стіні, де колись випробовували змінену схему. Кален і Кіра вирушали до Сарена Волта, колишнього службовця палати, який приймав перший зразок. Рік збирався простежити, кому доповідають люди біля батьківського будинку. До Корвелів поки не йшли. Спочатку потрібні були записи й свідчення, які можна покласти перед ними на стіл. Домовилися нічого не добувати силою, про перешкоди одразу повідомляти через переговорники, а до обіду повернутися в заїзд навіть із порожніми руками. Допивши каву, друзі розійшлися кожен у свій бік.

До обіду вони повернулися з доказами, яких було недостатньо для вироку, але більш ніж досить для поновлення справи. У міському реєстрі зберігся запис, батьки Рін подали робочий зразок майже на три роки раніше, ніж Корвели оголосили розробку своєю. Технічну теку згодом передали до канцелярії віконтського дому й не повернули. Торен приніс витяг із книги видачі, журнал випробувань також забрали Корвели й не повернули. Зате в окремій книзі обслуговування захисного вузла лишився старий номер майстерні батьків Рін. Пізніше поверх їхньої назви вписали канцелярію Корвелів. Зміну схеми зареєстрували як модернізацію вже чинного вузла.

— Тобто вони офіційно лише змінили вже чинний захисний вузол, — підсумувала Ірса. — А всю розробку оголосили своєю.

Огляд захисного вузла підтвердив зв’язок зі старими розрахунками. Черговий допустив Гала до службової частини й залишився поруч. Мати Рін показала змінену послідовність підключення, завдяки якій енергія поверталася в роботу, а не розсіювалася в компенсаційному контурі. Накопичувачі вже замінили, частину плетінь поновили, але її рішення збереглося. Гал звірив його з таблицями й окремо відзначив доданий пізніше стабілізатор, той справді дещо погіршував результат.

— Мій висновок тут, — сказав він, поклавши на стіл підписаний аркуш. — Схема відповідає старим розрахункам. У журналі обслуговування є пізніші зміни, але основний принцип Корвели не переробляли.

— Тобто ще одного майстра шукати не потрібно? — запитала Рін.

— Для цього висновку моїх знань достатньо. Але незалежний огляд усе ж краще провести. Я твій друг, приїхав допомагати твоїй родині й сам збирав докази. Корвели можуть оскаржити мою неупередженість.

— Кваліфікацію не заперечать, але можуть зачепитись за це, — кивнув Ельвар.

— Саме так. Нехай інший майстер захисних артефактів перевірить вузол і зробить власний висновок. Я своїм уже можу підтвердити збіг. Незалежний огляд зробить цю частину справи значно міцнішою.

Кален із Кірою привели найнеприємнішу новину. Сарен пам’ятав перше випробування й зберіг власні нотатки. Представник Корвелів з’явився лише після успішного запуску. Згодом керівник наказав Сарену переписати акт так, наче зразок надала канцелярія віконта. Він відмовився, після чого втратив посаду. Говорити з місцевими слідчими Сарен не хотів. Одного разу вже намагався і наступного дня біля його дому з’явилися люди.

— Учора вони повернулися, — сказала Кіра. — Свідкові потрібен захист.

Рік підтвердив і останню частину. За батьками Рін справді стежили, доповіді несли на склад, орендований управителем Корвелів, а звідти вже до маєтку. Люди з міської палати й технічного архіву встигли повідомити про ранкові запити.

Ельвар розклав документи за датами.

— Для вироку цього мало. Але для незалежного розслідування більш ніж достатньо.

Звернення склали одразу. Заявницею стала баронеса Рін, а матеріали мали передати слідчим з іншого округу. Окремо попросили захистити Сарена й вилучити оригінали з місцевих архівів, перш ніж вони зникнуть. Копії відправили окружній службі та зареєстрували в міській палаті. Оригінали Гал сховав у просторову кишеню.

— Тепер до Корвелів? — запитала Рін.

— Тепер можна, — відповів Рік.

Маєток місцевого віконта зустрів їх посиленою охороною, проте ворота лишалися відчиненими. Корвел прийняв гостей у великому кабінеті. Він був старшим чоловіком із сивиною на скронях і спокійним, майже холодним поглядом.

Спочатку він вислухав Рін без жодної реакції.

— Мій син запевняв, що питання закрили після законної перевірки.

— Тоді він забув згадати кілька деталей, — сказав Ельвар.

На стіл один за одним лягли витяги, свідчення Сарена, висновок Гала та старі розрахунки. Віконт читав мовчки, що далі, то повільніше перегортав сторінки. На записі про передачу журналу до його канцелярії він зупинився.

— Це завірена копія?

— Так.

— А оригінал?

— Поки в архіві, — відповіла Рін. — Слідчі мають вилучити його сьогодні.

— Покликати Ортана. Негайно.

— Він у східному крилі, пане віконте.

— Тоді шлях не займе багато часу.