Розділ 5

За два тижні війна перестала бути новиною й стала частиною повсякденності. Після похорону відбулася коронація. Кайрен Арвеліан прийняв корону та Посох Влади під дзвони столичних храмів, виголосив промову про незламність імперії й отримав стільки привітань, що Торен почав рахувати їх від нудьги. Друзі показалися там, де вимагав етикет, і втекли за першої пристойної нагоди.

Граф Дан’Рілар після коронації вирушив на південь організовувати власний гарнізон. Схід тримали регулярні війська, але орки розтягували висадки вздовж узбережжя, тому посилення потребували й інші напрямки. Галу надійшло замовлення від Центрального кола цілителів на три артефакти, що затримували смерть. Він не хотів бачити свої вироби на війні, однак розумів: там вони врятують більше людей. Варден повернувся до Академії й почав ганяти студентів удвічі сильніше.

Ще одну справу Гал відкладав довше, ніж хотів визнавати. Теоретична викладка артефакту короткої телепортації пролежала в його сумці майже шість днів. На сьомий він нарешті приніс її Севару. Викладач теорії міжпросторових взаємодій читав мовчки. Спершу стоячи. Потім сів. На третій сторінці повернувся до початку, ще раз переглянув першу схему й лише після цього підняв очі.

— Це не телепорт.

— Я знаю.

— Добре, що знаєш.

Севар постукав пальцем по кресленню.

— Ти пропонуєш не відкривати повноцінний перехід, а на коротку мить змістити просторову відповідність між двома точками.

— На кілька метрів.

— Якщо пощастить.

— Якщо розрахунки правильні.

— Галіасе, якби всі правильні розрахунки працювали, просторові маги давно залишилися б без роботи.

Гал усміхнувся.

— Але з основною частиною ти згоден?

— З частиною.

— З якою?

— Із тією, де ти не встигаєш загинути одразу.

— Уже непогано.

Севар фиркнув і знову нахилився над записами.

— Ти далеко не перший, хто намагається зробити щось подібне. Короткий стрибок без стаціонарної точки, без підготовленого виходу й без мага, який утримує канал. Ідея настільки очевидна, що її перевіряли сотні разів.

— Чому не вийшло?

— Бо простір не любить приблизності. Звичайний телепорт має дві прив’язки. Вхід і вихід. Між ними будується стійка відповідність. У твоєму варіанті друга точка існує лише як розрахунок. Найменше відхилення і артефакт або не спрацює, або змістить об’єкт не туди, або спробує поєднати його з тим, що вже перебуває в точці виходу.

— Останнє небажано.

Севар повільно подивився на нього.

— Дуже радий, що ми це з’ясували.

Він перевернув сторінку.

— Є ще енергетичний зрив. Що коротший і різкіший перехід, то важче втримати межі об’єкта. Жива людина це не камінь. У неї є тіло, ядро, аура. Вони мають переміститися разом і залишитися одним цілим.

— Тут має допомогти контур самоприв’язки.

— Може допомогти, — виправив Севар. — Ось тут ти мислиш правильно. А тут занадто покладаєшся на стабілізацію. І ось цей вузол я б узагалі перебудував.

Вони сперечалися майже годину. Севар креслив поверх копії, Гал заперечував, потім замовкав і перераховував. Дві частини викладки довелося відкласти, одну змінити повністю. Але основну ідею викладач не відкинув. Наприкінці він зібрав аркуші в рівну стопку.

— Дозвіл на розробку дам.

Гал здивовано підняв очі.

— Справді?

— Знаючи тебе, я більше боюся, що без дозволу ти все одно почнеш.

— Я б не…

Севар мовчки дивився.

— Добре. Можливо, почав би.

— Саме тому всі випробування тільки зі мною. Не з Ріком. Не з друзями. Не в маєтку посеред ночі. Зі мною, у захищеній просторовій лабораторії.

— Зрозумів.

— Повтори.

— Жодних випробувань без тебе.

— Навіть якщо артефакт зможе перемістити лише один раз на два кроки, це вже буде прорив. І саме тому я не хочу, щоб першим проривом став ти сам, частково крізь стіну.

— Переконливо.

Севар повернув йому записи. На цьому і порішили.

Після чергового навчального дня Гал повернувся до маєтку раніше за інших. Розібрав папери й пішов у майстерню працювати над коротким зсувом. Пам’ять його минулого життя підказувала принцип. Простір можна було не долати, а на мить змістити. Для самого Гала витрати були прийнятними, але накопичувач звичайного артефакту не витримав би такого навантаження.

Гал знову схилився над розрахунками, але цього разу просунувся не надто далеко. Він уже втретє перевіряв одну й ту саму ділянку схеми, коли за дверима щось тихо зашурхотіло. Не кроки дорослого. Надто легкі. І надто старанна тиша після них.

Гал не підняв голови.