Розділ 3

Уранці Академія повернулася до занять. За сніданком Рік повідомив, що старший син покійного імператора вже фактично керує державою, хоча коронація відбудеться після похорону.

— Прощання завтра, — сказав він. — Усім благородним у столиці бажано бути. Інакше роди зрозуміють це неправильно.

— Батько теж прибуде, — додав Ельвар. — Я говорив із ним зранку.

Управляючий доповів про нові листи зі сходу й підготовлені кімнати. Після цього студенти перейшли до Академії.

Першою парою Гала була демонологія в окремому корпусі. Каель з’явився разом із дзвінком. Без записів, зате з товстою текою в руках. Поклав її на стіл, оглянув присутніх і зупинив погляд на двох порожніх місцях.

— Вісім із десяти, — підсумував він. — Краще, ніж я очікував. Гірше, ніж вимагатиму наступного разу.

— Учора почалася війна, — озвався хтось із задніх рядів.

— Саме тому я й здивований, що відсутніх лише двоє.

Кілька студентів тихо засміялися. Каель відкрив теку, але дістав із неї не записи, а невеликий темний кристал. Поставив його на край кафедри й торкнувся пальцем. Усередині на мить спалахнула тьмяно-червона іскра.

— Якщо хтось вирішив, що через війну демони стануть меншою проблемою, маю погані новини. Вони зазвичай дуже цінують часи, коли люди зайняті взаємним убивством.

— Ми вивчатимемо тих, кого можуть призвати орки? — запитала дівчина біля вікна.

— Якщо в орків раптом з’явилися вправні демонологи, командування повідомить про це раніше, ніж я встигну скласти для вас нову програму. Сьогодні говоритимемо про сутностей, яким узагалі не потрібен призивач.

Каель знову торкнувся кристала. Червоне світло розтеклося всередині тонкими прожилками.

— Вони приходять самі. Туди, де достатньо страху, болю й смертей. А оскільки найближчим часом у світі може побільшати всього переліченого, навіть адміністрація не змогла б переконати мене перенести це заняття.

Його погляд на мить зупинився на Галі.

— І одразу окреме уточнення для особливо обдарованих, перевіряти, чи можна покликати таку сутність раніше, ми не будемо.

Гал навіть не встиг нічого сказати.

— Я не збирався.

— Чудово. Внутрішня комунікація викладачів усе-таки працює.

— Рік?

— Не тільки. Це має тебе непокоїти.

Аудиторією знову прокотився сміх. Каель ледь усміхнувся й розгорнув першу схему.

— Відкривайте записи. Почнемо з тих, хто приходить на запах страху.

Каель провів пальцем уздовж першої лінії. Над схемою виникла напівпрозора площина, по один бік якої тягнулися кілька темних плям.

— Межа між нашим світом та Інферно не є стіною, — сказав він. — Стіни взагалі зручна вигадка для людей, яким не хочеться пояснювати складні речі. Насправді це радше сукупність шарів, що не дозволяють двом просторам вільно змішуватися.

Він торкнувся найбільшої плями. Та спробувала пройти крізь площину, але розпалася на темні іскри.

— Що сильніша сутність, то більший опір вона зустрічає. Саме тому для призиву вищих демонів потрібен ритуал. Але не плутайте відкриті двері із силоміць приведеним гостем. Ритуал лише створює шлях і дозволяє звернутися до сутності. Якщо вищий демон не захоче прийти, ви його не примусите. Жодним ритуалом. У кращому разі він просто проігнорує поклик. У гіршому — запам’ятає, хто виявився таким наполегливим.

— А слабких межа пропускає? — запитав худорлявий хлопець у першому ряду.

— Не зовсім. Вода теж не проходить крізь цілу греблю. Але знайде тріщину, якщо достатньо довго на неї тиснутиме.

Каель змінив схему. На прозорій площині з’явилися тонкі нитки, що сходилися в одній точці.

— Нижчі сутності не мають достатньої сили, щоб самостійно пробити межу. Зате деякі з них уміють використовувати те, що вже існує з нашого боку. Страх, біль, лють, відчай. Не самі почуття, а слід, який вони залишають у магічному тлі.

— Тобто одна налякана людина може протягнути демона? — запитала дівчина біля вікна.

— Якщо ця людина не є невідомим мені древнім чудовиськом у людській подобі, то ні. — Каель на мить глянув на Гала. — Я зараз не про тебе.

— Я нічого не сказав.

— І правильно. Не псуй гарний приклад.

Аудиторією прокотився тихий сміх.

— Однієї людини замало, — продовжив Каель. — Навіть десяти за звичайних обставин. Але якщо багато людей відчувають сильний страх на невеликій площі, сліди починають накладатися один на одного. Межа стоншується. Для сильного демона цього все одно недостатньо. А от найслабші можуть прослизнути.

Темна пляма на схемі витягнулася тонкою ниткою й повільно пройшла крізь площину.

— У старих класифікаціях їх називали відлунниками. У різних землях маєте ще з десяток назв: шептуни, нічні гості, тіні страху. Назви неточні, але добре продають дешеві книжки.

— Вони безтілесні? — запитав інший студент.