ЕПІЛОГ

ЛЕНЗ

Місто Майрос 2017 рік

Сонце повільно сідало за горизонт, фарбуючи морські хвилі в гарячі кольори. Куртка Леві зігрівала мене, поки зима поступово відступала, а дні наближалися до весни. Його рука міцно стискала мою, поки ми крокували пляжем.

Іноді мені все ще не вірилося, що все це насправді. Зникли ночі, сповнені жахіть, тривожних думок і страху втратити Леві назавжди.

Його тепла усмішка зігрівала моє серце. Дні, про які так мріяла у шістнадцять, тепер, три роки потому, стали моєю реальністю. Звісно, життєві складнощі не покинули мене (такі, як упертий батько, який супився щоразу, коли ми приїздили до них), але принаймні більше не було жодних темних демонів і проклять.

Сьогодні трохи нервувала, тож погляд перебігав з боку в бік, видивляючись наших друзів.

– Коханнячко, ти забагато думаєш, досить хвилюватися.

– Це так дивно. Марі та інші навіть не підозрюють, наскільки божевільна наша правда.

– Їм і не потрібно. Для них я все ще той Лан. Лише для тебе я набагато більше.

Для Марі та інших, відколи їхні спогади повернулися, вся наша битва була простою сваркою через минуле, яку ми чудово подолали, і тепер наші стосунки стали міцнішими та сильнішими. Жарти про окрему кімнату переслідували нас на кожному кроці. Я тихо засміялася. Як мало потрібно для щастя.

Попереду нам махав Міка, тягнучи за собою насупленого Кевіна. Ці двоє тепер добре ладнали, хоча Кев усе ще багато бурчав і заперечував власну турботу про Мікаелу. Позаду них посміхався Арчі. Марі тримала Мішу за руку, не відриваючи від нього погляду. Дивлячись на друзів, знала: це моя сім’я. Найпрекрасніші люди, яких мені пощастило зустріти.

– Думаєш, я сподобаюся твоєму дядькові?

Леві тихо пирхнув.

– Враховуючи, який безлад зазвичай влаштовують Марі та інші? Ти станеш його улюбленицею.

Міка підбіг і кинувся мені в обійми, віддаляючи мене від Леві.

– Кошенятко, я так скучив. Ти весь час тільки з Ланом. Приділи увагу своїм запасним варіантам, – награно жалівся Мікаела.

Кевін врізав йому підпотиличник.

– Скільки можна використовувати це прізвисько?! Тобі треба менше проводити часу з Чедом.

– Просто визнай, що ти любиш «гарнюнія» більше, – грайливо посміхнувся Міка.

Кевін обійняв мене за плече, Мікаела схопив з іншого боку.

– Досить влаштовувати безлад, – буркнула я.

– Безлад поклик наших душ, – сказав Міка.

– Саме так. Справжні божевільні, – додав Кевін.

Ми всі водночас засміялися. Вислизнувши з обіймів друзів, поглянула на Леві. Його очі світилися тією блакиттю, в якій добровільно тонула щоночі.

Смикнула рукав, ховаючи маленьку чорну мітку у вигляді лози на зап’ястку.

– Ну ви йдете?! – кричав Міка.

– Ходімо? – спитала Леві з усмішкою.

– З тобою, коханнячко? Навіть у пекло.

Наші пальці переплелися, і ми приєдналися до друзів, які чекали нас неподалік.