РОЗДІЛ 63

МІКАЕЛА

Я спирався на перила балкона в будиночку Арчі. Нам не спалося. Точніше, мені, але мій друг відмовлявся залишати мене самого. Настало Різдво. Від цієї думки моє серце боляче стиснулося. Чи все гаразд з кошенятком? Сподіваюся, гарнюній зміг щось вигадати для її порятунку. Без Ленз мені важко було б уявити життя, яке маю зараз.

Гул мотора пролунав неподалік. Арчі підійшов до мене і здивовано визирнув.

– Що на біса Лан тут робить?

Я поглянув туди ж, куди і мій друг, і дійсно Ланкастер крокував до будинку. Наші погляди перетнулися.

– Гей, Лане, ти знову когось убив? Тобі потрібна схованка? – посміхнувся Арчі.

– Ви знаєте, де Ленз?

– Ленз? – розгублено повторив Артур. – Ти про кого? Невже ти приглянув собі когось гарненького? У тебе є її фото?

Я шоковано глянув на Арчі.

– Ти забув?

– Що забув? – збентежено спитав хлопець.

– Ти тягнеш цей прикол за ініціативою Марі?! – гаркнув Лан.

Мій погляд метався з одного хлопця на другого. Я повинен був забути Ленз раніше за інших. Чи не це казав мені Кевін? Схопивши куртку, поглянув на Ланкастера.

– Дай мені хвилину!

Ігноруючи питання Арчі, спустився до Лана. Легені боляче стискалися від хвилювання. Я можу допомогти. У мене все ще є шанс втрутитися.

– Ти знаєш, де вона?

– Якщо інші забули про кошенятко, значить, сталося найгірше.

– Про що ти, в біса?

– Вона тобі не пояснила? Про демонів і все інше.

– Пояснила, тобто… Вона залишила листа, але це не має жодного сенсу.

– Нам потрібен Кевін.

– Армстронг? Він не відповідає.

– Знаю, де він. Поїхали.

Я вмостився позаду мотоцикла Ланкастера і коротко пояснив дорогу. Хлопець насупився, але одразу рушив до місця призначення. На щастя, мені вистачило розуму розпитати про план у Кевіна, тож залишалося сподіватися, що ми встигнемо до того, як вони почнуть діяти.