РОЗДІЛ 61

ЛЕНЗ

Місто Релінгтон.

25 грудня 2017 рік

Виснаження здолало мене, коли нарешті вдалося заснути. Я почувалася спустошеною через власні помилки. У грудях було порожньо, а темрява поступово поглинала мою свідомість. Повільно квартира занурилася в тишу. Яскравий місяць виблискував у небі. Все моє тіло здригнулося, коли пробило північ. Різдво. Холод охопив мене, а кінцівки заніміли.

ЧАС НАСТАВ, - голос луною пронісся простором.

Я напружилася, намагаючись взяти тіло під контроль, але всі спроби були марними. Темрява повністю захопила мене. Тепер я лише пасажир у цьому тілі. Підвелася з ліжка і відчула знайоме поколювання під шкірою. Тіні вирвалися потоком із грудей, утворюючи коло. Ось який вигляд матимуть для мене ворота до пекла. Іронічно, що власна сила, на яку повинна була покладатися для перемоги, і сформувала цей портал.

Рукою не змогла навіть схопитися за щось, щоб стримати імпульс у тілі. Повільними кроками наближалася до пітьми. Холодний доторк демонічної сутності огорнув шкіру, і квартира зникла в темряві, як і все моє життя.

Нічне небо було вкрите зірками, коли прохолодне повітря скуйовдило моє волосся. Я затамувала подих від усвідомлення.

– Чому ми тут? – тихо спитала.

Темна постать стояла позаду, і мені одразу було зрозуміло, хто це. Себаїл усе ще був у людській подобі.

– Тут все почалося, тож вирішив дозволити тобі востаннє насолодитися улюбленим місцем.

Я дивилася на знайому річку. Нічний порив вітру розгойдував гілля верби. Дійсно жорстока іронія.

– І що тепер? – прошепотіла.

– Тепер ти моя, – сказав демон, і позаду знову відкрився портал.