РОЗДІЛ 49

ЛЕВІ

Місто Гарвіс. 2017 рік.

Вулиці міста пропливали повз, поки я дивився у вікно. Ми сиділи в таксі, наближаючись до будинку батьків Ленз. Вона все ще трохи нервувала, тоді як мені потрібно було зібратися з силами, щоб внутрішнє обурення не перейшло межу. Шлюб за домовленістю, серйозно? Ми що, в Середньовіччі?

Під час перельоту, щоб відволікти Ленз від паніки, я розпитував її про батьків і про те, з чого взагалі почалася ця абсурдна ідея. Звісно, усе зводилося до Кевіна та грошей. Якщо цей хлопець із ввічливості вирішив панькатися з її батьками, то в мене на це не було жодного бажання.

Двоповерховий будинок, біля якого ми зупинилися, мав охайний і стриманий вигляд. Ленз знервовано зупинилася біля дверей і поглянула на мене.

– Це буде суцільний хаос.

– На менше я й не розраховував.

Стискаючи ремінь рюкзака, Ленз натиснула на дзвінок. Нас зустріла жінка середнього зросту з волоссям пшеничного кольору, у сорочці та темних брюках.

– Ленз? Ми чекали тебе за кілька днів, – потім її погляд перейшов на мене.

– Вітаю, місіс Маєрс, – стримано мовив я, коли підійшов до Ленз і поклав руку їй на талію.

Жінка попереду розгубилася і злегка насупилася.

– Мамо, це Леві – мій хлопець.

Мати дівчини ввічливо посміхнулася, але усмішка не досягла очей.

– Проходьте, ми якраз планували вечерю.

Поки місіс Маєрс пішла до кабінету чоловіка, ми піднялися на другий поверх, залишаючи там речі. Я точно знав, що не зможу залишитися в будинку на ніч, бо моє прізвище не Армстронг, але в мене був запасний план на цей випадок.

– Батько влаштує допит.

– Нехай.

– І ще, мабуть, провокуватиме, враховуючи, що ми збираємося зруйнувати його очікування.

Я обійняв Ленз за талію і притягнув для легкого поцілунку.

– Для тебе хоч дев'ять кіл пекла пройду, якщо це триматиме дурні плани твоїх батьків подалі від нас.

Вона сховала обличчя, притулившись до моїх грудей.

– Потрібно йти.

Я провів рукою по її волоссю, насолоджуючись м'якістю пасм. Моя мета була ясна як день: хоч би що відбувалося далі, ніхто не втручатиметься в наші стосунки.

Перший час за столом панувала напружена тиша. Я сидів поруч із Ленз, просто навпроти її батька та матері. Якщо вони розраховували поставити мене в незручне становище, то мусив їх розчарувати. Мені було байдуже. Я не був шанувальником порожніх розмов чи безглуздих, нещирих компліментів лише тому, що так заведено. Щоразу, коли відчував на собі погляд чоловіка, відповідав тим самим, аж поки це не змусило батька Ленз порушити тишу.

– То розкажи про себе...

– Лан, – завершив я. Мені не подобалося чути власне ім'я ні від кого, окрім моєї дівчини.

– Так, Лан.

– Що вас конкретно цікавить?

Чоловік вимушено посміявся.

– Що там зазвичай питають у таких випадках. Ви, молодь, зараз можете захоплюватися бозна-чим.

– Звісно, містере Маєрс, але я поважаю конкретику. Вас цікавить моя освіта? Основна чи додаткова? Можливо, фінансовий стан моєї родини? Перспективи мого майбутнього і чи достатній у мене трастовий фонд? А може, вас цікавить, що мені подобається в Ленз? Мої наміри щодо наших стосунків?

Батько Ленз злегка прокашлявся, роздумуючи над відповіддю. Так, покажи мені свій найпотворніший бік.

– Наміри та почуття – річ гарна, але не важливіша за успішне майбутнє. Безпека моєї доньки, розумієш?

– Безпека чи забезпеченість?

– Сьогодні це одне й те саме, хлопче, то ж я думаю про те, як найкраще влаштувати Ленз.

Руки моєї дівчини стиснулися в кулаки під столом, борючись із роздратуванням. Моя долоня торкнулася її руки, розгортаючи пальці та переплітаючи їх зі своїми. Я коротко поглянув на неї, безмовно промовляючи: «Все гаразд».

– Мушу не погодитися, містере Маєрс. Сучасність – річ доволі суб'єктивна, як і життєві погляди. Не можна робити висновки щодо правильності тих чи інших речей лише на основі власного досвіду та бачення. Неможливо створити щастя чи безпеку, позбавляючи власну доньку того, чого вона насправді бажає.

– Ви, діти, ще життя не прожили, щоб…

– Але повертаючись до ваших слів, – перебив я. – Якщо питання безпеки, а у вашому розумінні – забезпеченості, дійсно стосується Ленз, а не вдалого розвитку вашого бізнесу, то можу гарантувати вам, що ваша донька матиме це зі мною.

– Доволі самовпевнено з твого боку.

– Доволі самовпевнено видавати доньку заміж, не спитавши її думки, за хлопця, чиї статки залежать від батьків. Я знайомий з Кевіном і можу сказати, що його перевага в тому, що він зацікавлений будувати власне життя окремо від бізнесу батька, з яким, до речі, зараз обговорює питання того, щоб жодна ваша домовленість щодо шлюбу не стала реальністю.