РОЗДІЛ 28

ЛЕНЗ

Останні кілька днів перетворилися на суцільний хаос, і це ще Колін не знає про втрату чергового артефакту. Я була ніби в тумані весь той фатальний вечір, слухаючи заспокійливі слова Кевіна. Синці на тілі залишалися до ранку, але потім дивно зникли. Я подумала, що, можливо, ефект тіней просто не міг тривати довго. Ну й добре, насправді. Останнє, що мені потрібно, – це зайва увага й обговорення цієї ситуації. Поява Стейсі та її зв’язок із тінями ніяк не вкладалися в голові. Переказавши все Кеву, ми одразу зв’язалися з Сарою, яка весь час тримала контакт із дівчиною Олівера. Я пам’ятала про те, як Стейс опинилася в лікарні після пережитої трагедії, але згодом їй точно стало краще. Картина так і не склалася по шматочках, коли Сара повідомила, що моя нападниця давно не виходила на зв’язок і під час останньої спроби поговорити згадала про можливий переїзд до родичів в іншу країну. Все це було до біса підозріло.

Мене ледве не охопила друга хвиля паніки, коли я згадала про лист, який весь час зберігала в кишені куртки. Величезне полегшення розлилося по тілу, бо остання частинка моєї розгадки лежала захована серед паперів на столі.

Куртка, яку мені віддав Леві, зігрівала, поки я йшла на заняття. Вона була трохи завелика, але пахла ним, що змушувало відчувати комфорт та затишок. Тепер лист захований в її внутрішній кишені. Мені потрібно оберігати його якомога краще. Себаїл розірвав зв’язок із Леві, тож єдине, що живить його, – це артефакти та наша остання угода. Думаю, саме через це куртку й було викрадено.

Мені знадобився додатковий день, щоб відновити сили й привести думки до ладу, та, здається, не варто було цього робити, бо в коридорі університету мене зустрів насуплений і роздратований професор Шепард, який зазвичай завжди тримав себе в руках. Погане передчуття охопило все тіло, поки крокувала за ним до його кабінету.

В аудиторії був зайнятий лише перший ряд місць. Знайомі обличчя моїх друзів зустріли мене повністю розгублену. Леві та Марі сиділи з байдужими виразами облич, тоді як Міша супився не гірше за викладача. Арчі здавався розваженим, а я взагалі не розуміла, що відбувається.

– Сідайте, міс Маєрс.

Я сіла поруч із Леві й поглянула в його бік. Марі визирнула з-за його плеча та посміхнулася. Що в біса відбувається?

– Леві? – прошепотіла. – Що за чортівня…

Він обійняв мене за талію і притягнув ближче, не відриваючи погляду від Саймона.

– Все добре, – тихо відповів.

Шепард став перед нами і міцно стиснув зуби. Було видно, як бідний чоловік намагається тримати себе в руках, але, здається, не вийшло:

– Ви, бляха, знущаєтеся з мене? – процідив молодий викладач.

Марі тихо пирхнула.

– Вам смішно, міс Арс?

– Можливо, трохи.

Шепард вдарив долонями об кафедру перед нами.

– Я заплющував очі на вашу безвідповідальність місяцями! А в результаті? Напад на студентку?

Що? Про що він, в біса, говорить? Я злегка напружилася. Мені не хотілося, щоб будь-хто знав про випадок в кабінеті Вербера.

– Міс Янг звернулася до декана.

– А у міс Янг є свідки, що це зробив хтось із нас? – втрутився Міша, зберігаючи серйозний вираз обличчя.

– Це не має вже жодного значення, містере Деверс. Керівництво наказало вжити заходів.

– Ця сучка сама напросилася, вона...

Міша та Леві штурхнули подругу з обох боків, на що отримали тільки невдоволене бурчання.

– Ваш гурт відсторонений від додаткової діяльності в межах навчального закладу, – строго каже Саймон.

– Ти не можеш, Саймоне! – зіскочила з місця Марі. – Концерт менше ніж за місяць!

– Ти зламала Віолі носа! Чого ти очікувала? Тут навіть мій вплив не врятує вас. Вам пощастило, що виступ не скасували.

– Вони хочуть, щоб ми грали на концерті, але не дають нам репетирувати? – схрестив руки на грудях Арчі. – Це ж, бляха, нісенітниця.

– Це наказ керівництва.

Саймон втомлено зітхнув і потер потилицю.

– Принаймні ви можете забрати інструменти до кінця дня. Надалі такої можливості не буде. Ключів від зали навіть я не матиму. Тут я безсилий.

Вираз обличчя Шепарда трохи розслабився і перейшов від насупленості до втоми. Він любить цих бовдурів, але обмеження викладача та відповідальність тиснуть на нього.

– Міс Маєрс?

– Так? – трохи стривожено промовила.

– Результат вашої практики залежить від виступу, тож сподіваюся, ви подбаєте про налагодження репетицій у цій… ситуації.

Я лише кивнула. Шепард подивився на вихід.

– І, на бога, перестаньте вестися на дурні провокації окремих осіб. Я не хочу жодного відрахування через ці дурниці. Займіться переїздом зараз, поки я буду в центральному офісі.

Після цього Саймон пішов геть, кинувши останній стурбований погляд на нас.

Арчі підвівся першим, а за ним усі інші.