РОЗДІЛ 27

ЛЕВІ

На вулиці вже потемніло, коли я мовчки вичікував на своєму мотоциклі. Парковка біля клубу була заставлена автівками та іншим транспортом, але, на щастя, більшість потенційних свідків була всередині. П’яні та накурені туші піддавалися мимовільному пориву кайфу. Сигаретний дим пропікав горло, а лють тільки дужче закипала в мені. Всі власницькі думки затьмарювали здоровий глузд. Він думав торкнутися того, що моє. Найбільша бісова помилка.

П’яне тіло Джека притискалося до якоїсь дівчини, яка виглядала не дуже задоволеною знайденою компанією. Враховуючи різницю в розмірах, бідолаха виглядала на фоні хлопця мов комашка. Цей придурок розчавить її. Міг би, але не сьогодні.

Джек навіть не помітив мене, коли повертав за одну з будівель. Чудово, безлюдний поворот – простіше простого. Незважаючи на різницю в зрості, я крокував до нього, навіть не намагаючись приховати себе. Цей довбень, мабуть, їсть стероїди на сніданок.

Щосили врізав битою йому по спині. Рука Джека відпустила дівчину, і він полетів на підлогу. Не гаючи часу, закинув «іграшку Арс» перед його шиєю і потягнув назад. Бідна дівчина тихо зойкнула.

– В тебе три секунди, щоб зникнути.

Мені не знадобилося просити її двічі. Маленька постать зникла за рогом. Руки хлопця вчепилися в биту ближче до шиї у спробі відтягнути її, на що я лише сильніше стиснув дерево й нахилився до його вуха:

– Чув, ти граєш у футбол. Як воно буде грати без ніг?

Ця купа м’язів лише з виду має силу, а насправді – лякливий шмат лайна. Його шкіра почала втрачати колір.

– Ти наважився торкнутися моєї дівчини.

– Я… ні, – хрипів він. – Це все Ві.

– О, не сумніваюся. З нею ми розберемося пізніше.

Ногою штовхнув його в спину, різко відпускаючи хватку на шиї. Джек без упину кашляв, але мені навіть на думку не спало чекати. Моє коліно вдарилося об його живіт, рука схопила волосся і смикнула голову вгору. Розвернув його тушу до стіни, поки той намагався піднятися. За мить його ніс зустрівся з рядом цеглин.

– Одного разу я майже вбив схожого на тебе мудака, але тобі пощастило. В мене сьогодні гарний настрій, – прогарчав я, вивертаючи його руку за спину.

Джек почав скиглити й тихо благати, та це на мене не подіяло. Один спогад про перелякану Ленз пробуджував у мені бажання перетерти цього хлопця в пил. Та в’язниця – останнє, що зараз мені потрібно. Я потягнув його кінцівку на себе сильніше.

– Будь ласка, – скиглив він.

– Будь ласка? Будь ласка?! А якби Ленз сказала «будь ласка», що б ти зробив, га?

Його обличчя вже було закривавлене від зламаного носа, очі він звернув на мене.

– Але, як я вже згадав: настрій у мене сьогодні гарний, – натягнув посмішку, відчуваючи мить полегшення у виразі обличчя Джека. Я нахилився до нього, міцно тримаючи його волосся і одну з рук за спиною. – Якщо навіть дихнеш у бік Ленз Маєрс, наступного разу вирву твій кишківник і обгорну ним твою шию, аж поки ти не посинієш.

Легке тремтіння в тілі Джека принесло мені збочене задоволення. Хлопець кивнув на знак згоди, а моя посмішка стала більш хижою. Різким рухом вивернув його кінцівку ще більше, аж поки не почув бажаний хрускіт та крик.

Ніхто не зв’язується з тим, що моє.

***

Марі зустріла мене наступного дня біля університету. Дай цій божевільній лише шанс виплеснути свій запал, і хижа посмішка не сходитиме з її обличчя.

– Навіть не закривавлена, – пирхнула вона, оглядаючи биту.

– Ти б з мене шкуру здерла за псування улюбленої іграшки.

– Заради благородної мети, можливо, зробила б виняток.

– Все готово?

– Так. Арчі чудово підіграв, голосно пліткуючи зі мною в коридорі, щоб ця курва точно звернула увагу. Підозрюю, вона вже в залі, вичікує на тебе.

– Деверс знає?

– Ще ні. Міша спробує нас зупинити, тож які тут веселощі.

Я кивнув, і ми пішли до місця призначення. Як і очікувалося, Віола вже була в залі для репетицій. Наші погляди перетнулися, і її грайлива посмішка була спрямована на мене. Це викликало лише відчуття нудоти. Задоволений вираз обличчя дівчини спохмурнів, коли за мною зайшла Марі. Моя подруга трималася осторонь та спостерігала.

– Лане, любий, чула, що твоє серце стало вільним.

Я не чекав, поки вона простягне руки до мене. Моя долоня стиснула її горло та вдарила об стіну. Віола почала кашляти, але це не змусило мене зменшити тиск.

– Єдиний спосіб для тебе отримати моє серце – це вирвати його, і навіть у цьому випадку я подбаю, щоб ти проковтнула його цілком, повільно задихаючись.

– В тебе сьогодні грайливий настрій, – вона задоволено посміхнулася.

Її потилиця знову вдарилася об стіну, і нарешті в очах Віоли я побачив страх.

– Ти вирішила, що маєш тут забагато влади? – Марі повільно підступала до нас, граючись битою. Її пальці повільно проводили по деревині. – Ну, в мене для тебе погані новини.