РОЗДІЛ 20

ЛЕНЗ

Після занять я зайшла до зали в піднесеному настрої. Усі мої думки кружляли навколо вчорашнього дня. Повернувшись додому близько опівночі, не застала Кевіна. Ймовірно, він був на ще одному чергуванні. Спогади про поцілунок та вечір на даху планетарію вселяли в мене надію. Можливо, якщо Леві знову закохається в мене, спогади повернуться?

Ледве стримуючи усмішку, налаштувалася на нову репетицію гурту. Марі зустріла мене насупленим поглядом. Поганий настрій цієї дівчини не обіцяв нічого доброго.

– Що трапилося?

– Бісовий Шепарт знову втручається в мій гурт!

– Може, поясниш?

– Саймон хоче, щоб на нашому виступі був басист.

– Це проблема? Майже всі ви граєте на гітарі.

– По-перше, ми граємо на акустиці, а по-друге, усі наші партії чітко розписані для кожної пісні. Бляха!

– Тоді чому не знайти басиста, але на своїх умовах?

– Що ти пропонуєш? – зацікавилася Марі.

– Професор хоче басиста, значить, ми його знайдемо.

– Дідька лисого я пущу у свій гурт когось із місцевих студентів! – потім, поглянувши на мене, додала: – Ти виняток.

– Кілька тижнів тому ти і про мене так думала.

– Я помилялася, гаразд? Але мені не подобається думка, що Шепарт приводитиме своїх студентів у мій гурт.

– Тоді давай знайдемо когось поза університетом. Саймон хотів басиста, але ж не уточнив вимоги до його кандидатури.

Марі стиснула мої плечі.

– Він буде лютувати, – задоволено посміхнулася. – Це ідеально, Ленз.

Арчі та Міша зайшли до зали, і Марі поквапилася на сцену, додавши наостанок:

– Головна вимога від мене – повноліття. Далі розберешся, менеджерко, – задоволено посміхнулася й повернулася до хлопців. – Давайте починати.

– Зачекайте, ми не чекатимемо на Леві?

– Ти ж сама переробила його графік, – сказав Міша. – Лан зранку поїхав на конференцію.

Земля мало не пішла з-під ніг. Вербер! Він обіцяв його не чіпати. Я не змогла стримати панічних думок.

– Як? Куди?

– Не знаю, але, здається, в нього був квиток на ранковий рейс.

Усередині все похололо. Страх змусив мене тремтіти. Історія не повинна повторитися. Ні, я ж уклала бісову угоду! Не гаючи часу, побігла геть, ігноруючи голоси друзів. Спустившись на поверх нижче, зупинилася біля аудиторії Вербера. Я вб’ю його. Ручка не піддалася, що викликало в мені ще більше роздратування. Я смикала двері, готуючись їх виламати.

– Ти шукаєш професора Вербера?

Я повернулася і побачила Саймона Шепарта. Відступивши на крок від дверей, кивнула керівнику групи.

– Він тимчасово буде відсутній.

– Через конференцію?

– Він поїхав за дорученням керівництва факультету.

Мені хотілося схопити цього чоловіка за комір і витрусити з нього всі деталі. Чи Леві з ним? Куди вони полетіли? Та, зробивши глибокий вдих, вгамувала своє нетерпіння. Коротко подякувавши, повернулася до друзів. Демон був хитрим, але він не може порушити умови угоди. Це їхні закони, не мої. Щоб хоч трохи відволіктися, я розробляла оголошення, аби потім опублікувати їх в інтернеті та, можливо, десь розвісити. Якщо з Леві щось станеться, чхати  хотіла на тіні й на те, на кого вони мене перетворять. Я спопелю цього монстра голими руками.

***

Кевін влаштував мені справжній допит, коли повернувся. Хлопцю, очевидно, не подобався Леві, але ще більше його турбувала моя угода з демоном. Ми просиділи весь вечір на кухні, обговорюючи план дій на кожен із можливих фіналів. Кев принципово заперечував той, де Себаїл перемагає й отримує мою душу, тож спробувала тимчасово відволікти його, слухаючи історії про чергування. Мій друг був у захваті, і я щиро раділа за нього. Сподіваюся, що він не втратить свою іскру, якщо демон все ж таки захопить мене у свій полон.

Згодом розказала Кевіну про концерт, який був запланований на кінець жовтня, і пошуки басиста. Він залюбки погодився розвісити оголошення в академії і, можливо, навіть десь поблизу відділку. Не впевнена, що Марі ладнатиме з поціновувачами закону, але не скористатися нагодою не могла.

Побажавши одне одному на добраніч, ми розійшлися по своїх кімнатах. У ліжку я намагалася не думати про Леві, а точніше, не накручувати себе й не занурюватися в похмурі сценарії. Поступово втома від хвилювання здолала мене й занурила у сон.

Сонячні промені вдарили в очі й змусили мене насупитися. Повільно прокидаючись, озирнулася навколо. Якого біса? Сонливість миттю покинула мене, коли я оглядала кімнату довкола. Це була велика простора спальня, оздоблена дорогими меблями та декором. Білий і золотий кольори в дизайні кричали про статки. Сонячні промені проникали крізь щілину закритих штор, які вели на великий балкон. Де я?

Рух біля мене змусив завмерти. Повільно повернувшись, побачила Кевіна. Чому він у моєму ліжку? І чому він виглядає… дорослішим? Що відбувається?