РОЗДІЛ 11

ЛЕВІ

Отримавши нові правки від Вербера, вийшов у коридор. Бляха, мій графік стає ще більшим хаосом через цю наукову роботу. Поглянувши на час, тихо зітхнув. Репетиція вже розпочалася, і хоч я попереджав про це, не розраховував, що мене затримають настільки. Якщо Марі не приведе до ладу наші розклади, не стримаюся під час її сварливих коментарів.

Рука міцніше стиснула телефон. Стриманість стала моїм кредо в житті. Ці ідіоти часто жартують про похмурого жнеця, намагаючись заперечити реальність. Я не засуджую друзів за це. Мені й самому не завжди легко справлятися з цим лайном. Це був другий рік моєї самозневаги та ненависті. Темрява всередині повільно зжирала мене, породжуючи бажання нищити все довкола. Якби не гурт і його спроби витягти мене з прірви, не знаю, де б зараз був. Зітхнувши, пішов до зали.

Музика вже лунала, а значить, Марі не стримається й відпустить кілька дратівливих коментарів. Заховавши руки в кишенях куртки, штовхнув двері плечем і зайшов усередину. Ніхто не перервав гру. Я спокійно можу підхопити ритм із будь-якого фрагмента пісні.

Дивне відчуття прокралося під шкіру. Щось було не так? Ніби легкий струм пройшовся тілом. Я відкинув будь-які нісенітниці й піднявся на сцену, у свій найвіддаленіший куток. Не знадобилося багато часу, щоб пальці почали перебирати потрібні ноти. Дивне передчуття знову заполонило груди. Я підвів погляд лише на мить. Розгублений погляд бурштинових очей був спрямований на мене. Хоча не певен, що ця дівчина це помітила. Вона здавалася дивно схвильованою, навіть частково переляканою. Це нова менеджерка, про яку всі торочили останніми днями? Я опустив погляд на інструмент. З яких пір мене взагалі щось таке хвилює? Головне –  налаштувати графік і не втручатися в моє життя.

Нав'язлива увага деяких студентів лише викликала в мене нудоту. Особливо це стосувалося тієї другокурсниці з фіолетовим волоссям. Хтось може сказати, що я уникаю її, щоб за нагоди сховатися, але краще вже так, ніж піддатися темному поклику всередині себе й переламати їй кістки. Я зробив глибокий вдих, зосередившись на пісні. Спокійно, Леві. Востаннє, коли я зірвався, Міша ледь витяг мене з халепи. Мені не потрібна зайва увага, тим паче коли дядько нарешті поступився мені керівництвом компанії. Саме через це мені довелося поєднувати музику та інженерний бізнес. Згадка про наукову роботу та Вербера знову впала на плечі тягарем. Як же я, бляха, втомився.

Відчуття невідривного погляду знову привернуло мою увагу. Що з цією дівчиною таке? Бажання не відривати від неї погляду домінувало над усім іншим. Мої очі повільно пробіглися по ній. Волосся шоколадного кольору та бурштинові очі закарбувалися в голові й відмовлялися покидати мої думки. Зусиллям волі знову повернувся до гри, відмовляючись звертати на неї увагу.

Коли ми зіграли останні ноти, Марі, як за сценарієм, гучно висловила своє обурення через моє запізнення. Ніби важко було помітити, як напружується її тіло, коли наші погляди перетинаються. Після мого останнього нападу вона стала обережнішою. Уся ця її сварливість була лише образом для інших, тож стримати імпульс було легко.

Не піднімаючи погляду, коротко буркнув подрузі:

– Я надав тобі свій графік, тож це твої проблеми, що ти не в змозі налагодити репетиції.

Веселий коментар Арчі знову привернув мою увагу. На мить мій погляд зупинився на дівчині. Ленз, значить. Її ім'я дивно смакувало на вустах. Сьогодні я поводжуся дивніше, ніж зазвичай.

Знову поглянувши на новеньку, відчув неприємне стиснення в грудях. Забагато відчуттів за цей короткий проміжок часу. Здавалося, Ленз намагалася приховати легке тремтіння в тілі. Виходило паскудно, якщо спитаєте.

Я знову повернувся до інструмента, не звертаючи уваги на оточення. Мене часто можна сприйняти за мовчазного та тихого учасника гурту, але мало хто зрозуміє, що саме так жодна деталь не вислизає від мене. Спостерігати з тіні стало моїм звичним заняттям. Це єдиний спосіб стримати хаос, який я можу посіяти.

Марі та Арчі вже вигукували свої плани щодо випивки. Неважко здогадатися, хто буде тягти їхні п'яні дупи додому. Повільним кроком спустився зі сцени. Міша стояв поруч із Ленз, як завжди мило всміхаючись. Цей лис...

Дівчина стискала стопку паперів, думаючи, що так їй вдасться приховати тремтіння та хвилювання. Чого вона боїться? Думка про те, що мені хочеться позбутися цієї незручності, здивувала. Що за нісенітниці? Мене взагалі не повинно турбувати, як вона почувається, але мої очі знову повернулися до неї. Роблячи вигляд, що текст на папері найцікавіший у цій кімнаті, Ленз навіть погляду не піднімала. Роздратування змусило щелепу стиснутися.

– Ти ж приєднаєшся? – пролунав голос Міши.

Мій друг був гарною людиною, але й хитрим покидьком одночасно. Міша завжди вирішував конфліктні ситуації, але за нагоди професійно підбурював і маніпулював. На перший погляд він особиста пухнаста тваринка Марі, але недарма він єдиний, хто навчився справлятися із запальним характером дівчини.

Коли Ленз завагалася, моє тіло почало рухатися, ніби за покликом. Не сказавши ні слова, підхопив її сумку і рушив за іншими в коридор. Мені повинно бути байдуже, чи піде вона, чи ні, але чомусь думка втратити її з поля зору неприємно колола під шкірою.

Закинувши її речі позаду свого мотоцикла, влаштувався на своєму R7. Мені точно необхідно провітрити голову сьогодні. Та скільки б я не намагався виправдовувати свою дивну поведінку, щойно Арчі відкрив рота у своєму безглуздому флірті, мені захотілося проломити йому голову. Що зі мною, бляха, не так?