РОЗДІЛ 6

СЕБАЇЛ

Демонічне пекло. Вічність часу

Я оточив себе тінями в глибині свого світу. Темрява вкривала мою шкіру, насичуючи енергією. Вони думають, що зможуть перемогти мене. Наївні. Я глибоко вдихнув. Так, я все ще маю цей зв’язок. Його душа живитиме мене, скільки б вони не намагалися знищити мої творіння та скарби. Дурні люди думають, що знають правила гри, але всі вони лише мої пішаки.

Пішаки, які приведуть її до мене. У глибинах своєї бездушної сутності мені все ще вдавалося відчувати залишки старого джерела.

Я отримаю тебе. Ти станеш моєю. Мій світ стане для тебе всім. Я стану для тебе всім. Поглину цю свіжу душу з насолодою.

Гостре поколювання в шкірі змусило мене стиснути зуби. Хто насмілився викликати мене? Я тихо засміявся. Це може зіграти мені на руку.

Тіні поглинули моє тіло, перетворюючи його на привабливу людську подобу. Саме те, що потрібно, аби людська наївність сама тягнулася до мене.

Думка, що я не можу шкодити смертним, не була брехнею, але це ніколи не означало, що мені важко знайти обхідні шляхи.

Повітря довкола було наповнене ненавистю та злобою. Це обіцяє бути цікавим.

Я виринув у темному кутку, залишаючись оповитим своєю темрявою.

– ДЛЯ ЧОГО ТИ ПОТУРБУВАЛА МЕНЕ, ДУРНЕ ДІВЧИСЬКО? ХІБА ТИ НЕ ЗАДОВОЛЕНА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ?

Ця маленька дурна істота здригнулася від мого голосу. Її страх живив мене. Вона роззиралася навколо, але їй не випаде честі побачити мене.

– Я хочу помсти, – впевнено заявила дівчина.

Мені не вдалося стримати тихого задоволеного сміху. Люди такі дріб’язкові та жадібні.

– СМЕРТНІ МАЮТЬ ЛИШЕ ОДИН ШАНС НА УКЛАДЕННЯ УГОДИ.

– Мені не потрібна угода. Я хочу стати твоїм інструментом. Мені відомо, що ти не можеш шкодити людям поза угодами, на відміну від мене.

– ТИ ХОЧЕШ ДОБРОВІЛЬНО ВІДДАТИ СЕБЕ В МОЮ ВЛАДУ?

– Так. Наділи мене силою, яка тобі необхідна, і я приведу її до тебе.

– І ЩО ЗМУШУЄ ТЕБЕ ДУМАТИ, ЩО ТИ МОЖЕШ ДИКТУВАТИ ВИМОГИ ДЕМОНУ?

Я відчув, як її страх посилився, аж тіло охопило тремтіння.

– Я не можу повернути його, тому і вона не повинна.

– ЯКІ Ж ДИВНІ ВИ, ЛЮДИ. ТИ НЕ СПРОМОЖНА ВИЗНАТИ ВЛАСНУ ПОМИЛКУ І ТЕПЕР ХОЧЕШ ПЕРЕКЛАСТИ ВЛАСНІ СТРАЖДАННЯ НА ІНШУ?

– Я обрала цей шлях. Мені байдуже, що ти думаєш. Вона повинна відчути мій біль.

Я лише засміявся. Дівчина відступила на крок, побачивши відблиск моїх ікл у темряві.

Наївне, дурне дівча. Ти сама віддала себе в лапи монстра.