Крізь призму почуттів
На плечах часу
Нотує час історію в скрижалях,
Золою літ спадає між рядків,
Йому байдужі радості й печалі,
Він йде, мов Бог, могутній і старий.
Гортає дні, мов аркуші осінні,
Стираючи обличчя й імена,
В собі несе він втрату й воскресіння,
Про щось своє усміхнено зітха.
В його очах вогонь і тиха туга,
І подих тих, кого вже не зустрів,
Він точить суть у темряві без звуків,
У нього кожна мить – то вир подій.
Він на собі тримає дні і ночі,
Ховаючи провини й молитви,
Його слова, величні і пророчі,
Сплітають спомини нитками сивини.
Він вчить нас, що усе було не марно:
І сльози й сміх, і те, що не збулось,
Життя – це дія, вічна і безжальна,
Та нам не просто так воно далось.
Відредаговано: 09.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
