Чорнилом темної нічної тиші
Писала у минуле я листа,
Туди, де квітнуть білим цвітом вишні
Й босоніж ходить дівчинка мала.
“Ну що привіт. Яка ти ще кумедна,
Як щиро віриш в казки та дива,
Ще можеш жартувати так дотепно
І на дрібні невдачі не зважать.
Ти у долоні ловиш ще сніжинки,
І думаєш, що світ такий простий,
Ти час іще не ділиш на хвилинки,
І не соромишся своїх рожевих мрій.
Попереду ще в тебе так багато,
Ще буде всього: щастя й гіркоти,
Навчись себе у вирі не втрачати,
І, попри все, лише вперед іди.
І хоч ми не зустрінемось ніколи,
Я чую голос твій через роки,
В тобі живе моя наївність й воля,
Ти – моя сила у дорослому житті.
Відредаговано: 09.09.2025