Крізь призму почуттів
Щось залишається назавжди. Щось минає…
Щось залишається назавжди… Щось минає…
А є таке, що в нас весь час болить.
Бува, душа минулі дні згадає.
Коли вона ще вірила у мить.
Коли ще серце ніжне. необпечене
Впускало світло крізь дитячий сміх.
А згодом втрати…Погляди приречені…
І тиша між словами, наче гріх.
Та все одно ми дихаєм надією,
Щодня будуєм замки із піску,
І не біда, що знов їх змиє хвилею,
Бо суть не в вічності, а в самому шляху.
Бо є в людині щось нестерпне, вище,
Що світить крізь роки, немов зоря;
І навіть плач, як музика у тиші,
Нам оживляє те, чого нема.
Бо навіть біль – це дотик до пізнання,
Що віра в нас – сильніша, ніж цей світ,
І буде зустріч, де колись було прощання,
І все що втрачено, повернеться як цвіт.
Відредаговано: 09.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
