https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1741624717_38.png
Крізь призму почуттів
На межі звички
Щодня те саме: діти, дім, маршрути,
В очах тривога, списки на столі,
Ми звикли жити в ритмі слова “мусим”
І все кудись спішим, спішим, спішим…
І день минає, мов розмита стрічка,
Без радості, без подиву й жаги,
Ми замість жить виконуємо звичку,
Замість польотів – тягнемо ваги.
Ми кажем “потім” мріям, снам, надіям.
А щастя відкладаєм до суботи,
І витрачаєм безкінечно сили
На те, що гордо називаємо робота.
Та може досить? Варто зупинитись
І просто подивитися на небо,
Думками аж до синіх хмар злетіти
І мовити “я хочу” замість “треба”.
Відредаговано: 09.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
