Крізь призму почуттів
Емоційний каламбур
Легка безтурботність дрімала тихенько у шафі,
Надія й довіра припали зневіри пилком,
І сумно зітхала у закутку змучена правда,
А лихо з журбою співали всю ніч за столом.
Порядність і щирість кудись подалися далеко,
А стомлене щастя рукою махнуло на все,
Любов зачинила на засув всі двері до себе,
Лиш заздрість та гнів не цуралися жодних осель.
Спізнилась на потяг провина разом з покаянням,
Добро заблукало у лісі холодних сердець,
І ставила совість якісь без упину питання,
Що навіть у витримки геть увірвався терпець.
Тривога і страх обіймалися знову до ранку,
Розклеївся зовсім рішучий й міцний оптимізм,
Накрапував спокій у воду собі валерʼянку,
І хитро й зухвало всміхався байдужий цинізм.
Здавалось ще трохи – і розум поїде в відпустку,
Віддавши емоціям ключ і кермо від життя,
Та ось на порозі зʼявилась просвітлена мудрість
І мовила тихо:
«Зберися. Повільно вдихни й поверни під контроль почуття».
Відредаговано: 09.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
