Крізь призму почуттів

Там, де живе дитинство

Там, де падають зорі у трави умиті росою,

Там, де ночі до ранку шепочуть чарівні казки,

Там, де ходять навшпиньках босоніж дива за тобою,

І де місця немає ще жодній зневірі й біді.

Там, де сонце всміхається променем ясним в віконце,

Там, де вітер наспівує пісню свою про життя,

Там, де краплі дощу витанцьовують тихо в долоні,

І веселки зʼявляються в небі блакитнім щодня.

Там, де мріяти можна про все, чого тільки бажаєш,

Там, де губляться стежки в зеленій високій траві,

Там, де ти, наче птах, в піднебессі на крилах літаєш,

І де вогником радості світяться очі твої.

Там, де затишно завжди, де місця немає печалі,

Там, де час не біжить, а повільно рікою пливе,

Там, де руки бабусі так ніжно тебе обіймають,

Там назавжди лишилось щасливе дитинство твоє.

Подобається

#2023 в Різне
#416 в Поезія

Відредаговано: 09.09.2025