Крізь призму почуттів
До та після
Все розділилось враз на до та після,
На біле й чорне, щастя та гірке,
Життя, немов розірване намисто,
Нанизуєм на нитку день за днем.
Збираємо себе докупи зранку
Після тривожних, голосних ночей,
Пʼємо в задумі кави філіжанку
І міцно обіймаємо дітей.
Тепер «люблю» частіше кажемо коханим,
І «бережи себе», як оберіг,
Ми небо закриваєм молитвами,
І за сльозами ми ховаєм сміх.
Ми з острахом вдивляємось в майбутнє,
Всі мрії відкладаєм на потім,
І від зневіри опускаєм руки,
Не довіряючи обіцянкам пустим.
І хоч змінилось все з тієї днини
І вже назад немає вороття,
Ми, ніби скарб, збираєм намистини
В міцне намисто, те що звемо ми життя.
Відредаговано: 09.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
