Крізь призму
Крізь призму
Невидючий. Осліплений власним досвідом. Сприймаю тебе, моя іскро, через призму, із заломленням. Не бачу облич – не бачу індивідуума. Зганяю всіх, мов овець, в одне стадо та вершу у своїй голові єдиний праведний суд.
– Не бачиш причин, не бачиш обставин?
– А хіба вони щось змінюють? Хочеш зробити їх виправданням?
Зрівняв усіх людей. До всіх справедливо, задля порядку. Не бачу очей – не бачу істини. Мотиви – то зайве. Причина ніколи не виправдовує дій.
Нищу класові бар'єри. Не зважаю на стать, політичну позицію, любовні примхи, матеріальне благополуччя. Що ще людство вигадає, аби чимось різнитись один поміж одним?
Втомився. Зірви з мене металеву оправу, життя. Викинь у багнюку лінзи, що заломлюють промені. Немає ідеальності чи справедливості. Є тільки обличчя. І вони справжні: спотворенні огидою, жадібністю, злобою; прекрасні завдяки доброті, порядності; вкриті зморшками мудрості, випробувань.
Чи можна досвід кожної овечки рівняти із моїм? Пересічний споглядав із брудними окулярами. Я підняв їх там, звідки піднімався і сам.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
