Розширення не було запланованим із самого початку.
Я не мав амбіцій за кілька років створити цілу мережу боксерських клубів. Спершу хотів лише забезпечити стабільну роботу двох залів у Боулдері. Але коли справи пішли краще, почали надходити пропозиції щодо відкриття нових приміщень.
Першим містом за межами Боулдера став Лонгмонт.
Я довго обирав місце, оцінював попит, шукав відповідне приміщення та людей, яким міг би довірити роботу. Не хотів просто відкрити ще один зал і залишити його без належного контролю. Кожен клуб мав відповідати тим самим стандартам, які я встановив для перших двох.
Після Лонгмонта з'явилися Лафаєтт і Луїсвілл. Згодом — інші міста Колорадо.
Мережа поступово зростала. Разом із нею збільшувалася й кількість людей, які працювали зі мною. Я проводив співбесіди, шукав тренерів із відповідною кваліфікацією, організовував навчання персоналу та намагався підтримувати однаковий рівень роботи в кожному приміщенні.Особливу увагу приділяв дитячим групам. Я добре знав, наскільки важливо не просто навчити дитину правильно бити, а й пояснити їй відповідальність, дисципліну та повагу до суперника. Бокс не повинен перетворюватися на спосіб довести свою силу через агресію. Він має навчати контролювати себе.
З часом мої обов'язки змінилися. Я вже не проводив стільки тренувань, як раніше. Більшість часу займали зустрічі, фінансові питання, переговори з орендодавцями, перевірки роботи клубів та планування подальшого розвитку. Іноді мені бракувало звичайних тренувань. Тих моментів, коли можна було просто зайти до залу, одягнути рукавички й на кілька хвилин забути про все інше.
Тому я намагався хоча б іноді знаходити час для себе. Приходив у клуб раніше за інших, проводив невелике тренування або залишався після робочого дня, коли приміщення вже порожніло.
Моє плече й досі нагадувало про себе, тому доводилося стежити за навантаженням. Я більше не намагався довести власному тілу, що здатен витримати все, як колись.
Мабуть, нарешті навчився приймати те, що деякі речі змінюються назавжди.
Коли я дивився на те, чого вдалося досягти, то розумів: колись усе починалося з маленької дитячої групи та моєї невпевненості щодо того, чи варто взагалі погоджуватися на пропозицію знайомого.
Тепер це була ціла мережа клубів, команда професіоналів і справа, яка продовжувала розвиватися.
Я пишався цим. І вперше за довгий час міг чесно сказати, що задоволений власним життям.