Вступ

Ця історія починається в Іспанії. Дівчинка на ім’я Аня. Вона з семи років мріяла стати вдомим детективом. Сім’я у неї була не з багатих, і до школи вона ходила всього п’ять років тому, що дальше навчання було платним. Дівчинка вчилась у не дружньому класі. Також, із першого шкільного дня її не полюбили, оскільки її сім’я була найбіднішою. За ті роки, які вона навчалась, то у неї було есе на тему : "Ким я хочу стати?". Коли Аня написала твір, то цілий рік і вчителі, і діти сміялись та знущались з її мрії.

Після такої неприємної події в життя Анюти, вона закрилася в собі і відвернулась від своєї сім’ї. Коли їй виповнилось десять років, до неї в клас перейшов дуже красивий хлопець, на ім’я Ернест. Він був родом із багатої сім'ї інженерів. Ернест Ані зразу сподобався: високий, красивий, розумний... Це був ідеальний хлопець для неї, але він просто хотів по насміхатись над нею, як і інші однокласники. Дуже часто про дівчинку розповсюджували різні негативні плітки, обзивали і бувало, що могли вдарити. Мати жалілась на дітей вчителям, але їй ніхто не вірив і її донька вимушена була терпіти всі знущання аж до кінця навчання.

Після п’яти років науки, Аня допомагала мамі по-господарству. Через рік пропав батько і Анюта почала залишатись сама дома частіше. Маму звали Софія, і вона все більше працювала, щоб прокормити себе і доньку. Коли дівчині виповнилось двадцять два роки, вона втратила мати і лишилась круглою сиротою.

Відразу після смерті Софії, Аня, назбиравши гроші, переїхала до Лондону, Велика Британія. Там почала знімати невелику квартиру, влаштувалась на роботу і все одно продовжувала мріяти. З кожним місяцем, дівчинка наближувалась до своєї мрії, і в неї все виходило.

І так, так … так вона стала детективом. Ось, як два місяці Анна Ігорівна отримала цю посаду і першу загадкову справу.