Глава 12. Гундося чи не Гундося?

Ця жахлива сімейка страшенно дратувала Холмса. Матінка розбила голову Ватсону й добряче потріпала нерви самому детективу. А донька просто нахабно з нього знущалася — він навіть не міг як слід її допитати.

Детектив ще не знав, що Моніка, будучи дуже мстивою особою, готувала на нього замах за арешт матері...

Того дня Кря Кузя повертався додому досить пізно.

Діставши ключ від квартири, він уже хотів вставити його в замкову шпарину, аж раптом помітив на підлозі цікаву маленьку картонну коробочку.

Річ у тім, що в його під'їзді завжди було чисто, тож насмітити міг лише чужинець.

Уважно оглянувши знахідку, він упізнав у ній коробку від набоїв до пістолета системи «Парабелум».

Детектив дістав револьвер.

Потім нахилився до дверного вічка й зазирнув у нього.

З вічка на нього дивилося чиєсь око.

Холмс миттю відскочив від дверей і притиснувся до стіни.

Пролунали гучні постріли.

Пробиваючи обшивку дверей, кулі пролітали повз детектива.

Знаючи, що в «Парабелумі» дев'ять набоїв, Кря Кузя рахував постріли.

Щойно Моніка їх усі витратить — можна буде одразу схопити її й обеззброїти.

Ось пролунав дев'ятий постріл.

Детектив рвонув двері на себе й опинився на порозі квартири.

І... о жах!

У злочинниці в руках був не один, а два «Парабелуми» — по одному в кожній руці.

Холмс одразу зрозумів: зараз він, як і його двері, перетвориться на решето.

Треба було негайно щось робити.

Тільки що?

— Це я, твій молодший брат Гундося! — випалив детектив, сам від себе такого не очікуючи. — Сестричко, ти ж не станеш стріляти в рідного братика?

Моніка завмерла, перетравлюючи почуте.

Холмс скористався моментом і миттєво вибив зброю з її рук.

Ще за хвилину злочинниця вже лежала на підлозі з кайданками на зап'ястках...

Приблизно за годину в поліцейській дільниці Кря Кузя вів під конвоєм заарештовану злочинницю.

У коридорі на нього натрапила Віолетта Мейєр і здивовано подивилася на Моніку.

— Зізнаюся, я очікувала побачити цю злочинницю на день пізніше, та ще й не у ваших, а у своїх руках, — із повагою сказала вона. — Знімаю капелюха перед вашим професіоналізмом, містере Холмсе.

— Пташка в клітці, і це головне, — гідно відповів Кря Кузя. — Ми з вами робимо одну велику справу, міс Мейєр.

На превеликий жаль, допит Моніки не вніс ясності в справу зникнення Віктора Капельникова.

Кря Кузя й справді дійшов висновку, що дружина непричетна до його зникнення.

Таку дружину витримає далеко не кожен чоловік, а тому Моніка мала берегти Віктора як зіницю ока.

Хоча...

Найімовірнішою версією зникнення Віктора Капельникова залишалася втеча з родини.

У такому разі чи є взагалі сенс його шукати?

Тут Холмс згадав, що зовсім забув допитати асистента Віктора.

Це був студент медичного інституту, який періодично допомагав Капельникову.

А ім'я в нього було доволі примітне.

Звали його Гундося Коган.

Носій цього імені був молодшим братом Моніки Капельникової, у дівоцтві Рити Коган.

Гундося жив самітником за містом і мав славу асоціала.

Тобто не любив людей.

Ледве діставшись до помешкання студента, Кря Кузя впевнено постукав у двері.

— Хто посмів стукати в мої двері? — пролунав гнівний голос ізсередини.

Холмс трохи розгубився й не одразу відповів.

— Це детектив поліції Холмс! — сказав він і про всяк випадок відступив убік.

— Мені байдуже до вас, детективе Холмсе! — відповів господар.

Після такої відповіді Кря Кузя зрозумів, що тепла атмосфера під час зустрічі йому не світить.

— Я хотів би поставити лише кілька запитань. Ви зобов'язані відчинити поліції, — сказав Кря Кузя.

— Забирайтеся туди, звідки прийшли, зі своїми запитаннями! — грізно пролунало з-за дверей.

Холмс уперше опинився в такій безглуздій ситуації й навіть не знав, що робити.

Утім, він уже зрозумів, що від цієї сімейки можна чекати чого завгодно.

Кілька хвилин детектив стояв біля дверей і розмірковував.

— А що це у вас у руках? — раптом пролунало по той бік дверей.

— Печиво, — зізнався Холмс.

Він ще не снідав і розраховував перекусити.

— Добре, заходьте! — значно м'якше вигукнув господар.

Судячи з грубого басу, детектив очікував побачити здоровенного велетня.

Натомість господар виявився низеньким худорлявим студентом із вічно сопливим носом.

Ім'я Гундося пасувало йому якнайкраще.

Поки на плиті неспішно закипав чайник, Кря Кузя з цікавістю вивчав співрозмовника.

Той увесь час свердлив поглядом пакетик із печивом і раз у раз облизувався.

— Скажіть, Гундосю, а це правда, що ви хворіли на сказ? — поцікавився детектив.

— Звісно, ні! — обурився студент. — Хто вам таке сказав? І взагалі, я ніякий не Гундося. Я найбільший у світі вчений Волондеморд Коган. Я вивчаю зубних фей. Вони приносять нові зуби замість тих, що випали.

— Зубних фей? — здивовано перепитав Холмс. — А можете показати мені хоч одну?

Гундося порився в кишені штанів, щось дістав і простягнув на долоні детективові.

— Подивіться, яка миленька, — із блаженною усмішкою сказав він.

Холмс подивився на простягнуту долоню.

Вона була абсолютно порожня.

Детективу стало очевидно, що з головою в хлопця не все гаразд.

— А як ви гадаєте, куди подівся Віктор Капельников? — перейшов до справи Кря Кузя. — Ви ж працювали з ним?

— Так, я допомагав Віті у вільний від навчання час, — відповів Гундося. — Доти, поки він не зв'язався з якимось божевільним.

Холмс ледве стримав усмішку.

Співрозмовник говорить про якогось божевільного, хоча сам явно кандидат до психіатричної лікарні.

Ну й сімейка ці Когани. Один кращий за іншого.

— Цей божевільний стоматолог категорично заперечував існування зубних фей, — продовжив господар.