Розділ 9. Віолетта Котовська, письменниця

Насилу протискаючись проходом вагона, заставленим валізами та сумками, детектив нарешті знайшов заповітне місце №63.

На свій подив, саме на цьому місці сиділа молода киця й читала якийсь детектив.

Найбільше Холмс очікував побачити матір Моніки — Галину Коган, або ж якогось її спільника. Хоча... дівчина цілком могла виявитися і ним.

— А що ви читаєте? — спробував завести розмову Кря-Кузя.

— Це детектив про Чарлі Котовського, авторка — Віолетта Котовська, — відповіла попутниця.

— О, це талановита письменниця! — захоплено вигукнув Холмс. — Я прочитав усю серію про Чарлі Котовського.

— Справді? — дівчина підвела очі й уважно подивилася на нього. — Тоді дозвольте представитися. Я і є авторка детективів про Чарлі Котовського — Віолетта Котовська.

Холмс утратив дар мови.

Такого повороту подій він явно не очікував.

Як може всесвітньо відома письменниця бути співучасницею злочину? І яке відношення вона має до Моніки Капельникової? Як квитанція на залізничний квиток письменниці опинилася у смітнику злочинниці?

— А мене звати Кря-Кузя Холмс, — перервавши власні роздуми, представився він.

— Ви поліцейський детектив? — прямо запитала Віолетта.

— Так, — неохоче зізнався Холмс. Брехати він не вмів.

— Напевно, ви зараз на завданні, — задумливо промовила письменниця. — І щойно зайшли до вагона, одразу звернулися саме до мене. А судячи з вашого щирого подиву, ви аж ніяк не очікували побачити тут саме мене. То кого ж ви все-таки шукаєте, містере Холмсе?

— Послухайте, я не зобов’язаний розповідати вам про слідство, — занервував Кря-Кузя.

— Ага, мабуть, ви розшукуєте якусь божевільну бабусю, — почала міркувати вголос письменниця.

— Саме так. Ви її знаєте? — здивувався детектив.

— Ні. У мене був квиток у п’ятий вагон, але одна старенька попросилася помінятися зі мною місцями й перейти до сьомого вагона, — відповіла Віолетта. — Тому я тут замість неї.

— Це Галина Коган, надзвичайно небезпечна злочинниця! — швидко пробурмотів Кря-Кузя й кинувся до п’ятого вагона.

Захеканий детектив невдовзі дістався потрібного місця, але замість старенької на полиці лежав юнак із поголеною головою.

Після кількох хвилин розпитувань Холмс з’ясував, що якась бабуся помінялася з хлопцем місцем, але вже у третьому вагоні.

Галина Коган явно замітала сліди.

Відчувалося, що маєш справу з професійною злочинницею.

Звісно ж, і в третьому вагоні її не виявилося. Там вона теж обмінялася місцем із кимось із дев’ятого вагона.

Кря-Кузя метався всім потягом, але цей ребус із пересадками, здавалося, неможливо було розгадати.

З досадою ляснувши долонею по обшивці вагона, він опустився на край полиці перевести подих.

— Ну що, не знайшли свою бабусю? — почув детектив позаду знайомий дівочий голос.

Кря-Кузя озирнувся й побачив перед собою письменницю.

— Поки ви тут носитеся всіма вагонами, вона спокійнісінько сховалася у провідниці й спостерігає за вашими перегонами, — усміхаючись, повідомила дівчина.

Холмс зрозумів, що Галина Коган просто обвела його навколо пальця, як малого хлопчиська.

Він негайно кинувся до службового купе провідниці, але запізнився.

Вікно було відчинене, а фіранка розвівалася від зустрічного потоку повітря.

Зрозумівши, що старенька навряд чи стрибнула з потяга на повному ходу, Холмс виліз у вікно й видерся на дах вагона.

Тримаючись навкарачки, щоб вітер не зніс його, детектив побачив попереду спритну бабусю, яка стрибала по дахах вагонів.

Раптом вона випадково торкнулася ромбоподібного електричного вузла потяга, і потужний розряд струму обсипав її іскрами з голови до ніг.

Здригнувшись від удару струмом, Галина ще швидше припустила по дахах.

Кря-Кузя кинувся слідом.

Щойно злочинниця дісталася останнього вагона, вона спустилася вниз, ударом голови вибила подвійне віконне скло й залізла всередину.

Холмс стрибнув за нею.

Він навіть не підозрював, що пенсіонерка може бути настільки моторною.

Вона мчала вагонами так швидко, що детектив ледве встигав за нею.

Невідомо, чим закінчилася б ця погоня, якби бабуся не пробігала повз письменницю.

Дівчина підставила їй ніжку, і старенька, перечепившись, розтягнулася на підлозі, боляче проїхавшись носом по брудному лінолеуму.

Не встиг Холмс підбігти до неї, як на її зап’ястках уже клацнули кайданки.

— Галино Коган, ви заарештовані! — голосно промовила письменниця і, показавши посвідчення, представилася: — Віолетта Маєр, Міжнародне бюро розслідувань, Інтерпол.

Тепер Кря-Кузя зрозумів, що далеко не він один полював на знамениту злочинницю.

Схоже, бабуся встигла накоїти чимало справ.

— Спіймали вільну пташку, вовки ганебні! — приглушено верещала злочинниця, уткнувшись носом у підлогу.