Розділ 8. Наймолодший брат

Моніка дуже неохоче впустила детектива до будинку. І він одразу зрозумів чому. У вітальні сидів новий кавалер господині. Моніка відвела Холмса на кухню.

— Послухайте, детективе, своїм приходом ви псуєте мені особисте життя, — напівголосно промовила вона. — Там у мене у вітальні сидить мій новий залицяльник. Якщо ви своїми дурними розпитуваннями його налякаєте — нарікайте на себе. Тому зарубайте собі на носі: ви мій молодший брат. Ви школяр, навчаєтеся у школі для особливо обдарованих дітей, граєте на гітарі й вивчаєте португальську мову. Мрієте поїхати до Бразилії на карнавал. Запам’ятали? Ходімо.

Не встиг Холмс і оком моргнути, як Моніка потягла його за собою до вітальні. Там, на дивані, сидів пузатий бородань із великим золотим перснем на пальці.

— Знайомся, Василю, це мій молодший брат, Гундося, — голосно представила вона детектива. — Він навчається у школі, в десятому класі, між іншим, відмінник.

— Здоров, Гундосю, — басом промовив бородань, по-батьківськи поплескавши Холмса по плечу. — Цукерку хочеш?

Він порився у кишені піджака, дістав звідти льодяник і простягнув його детективові. Холмс уперше в житті потрапив у таку безглузду ситуацію. Він мовчки взяв цукерку, розгорнув її й сунув льодяник до рота.

— І що треба сказати, Гундосю? — суворо запитала Моніка Кря-Кузю.

— Дякую, — не відразу здогадався детектив. Він увесь був на нервах.

Йому, знаменитому поліцейському детективові, жахливо не подобалося грати роль школяра з безглуздим ім’ям Гундося.

— Щось ти не дуже схожий на школяра, Гундосю, — оцінивши Холмса поглядом, промовив Василь. — Виглядаєш як другорічник-переросток. Що, на другий рік залишили?

— Який ти в мене здогадливий, — втрутилася Моніка. — Гундося два роки тяжко хворів на сказ, тому пропустив кілька років навчання.

— Ага, зрозуміло. Хворобливий, значить, — кивнув бородань. — То ти йому вітамінчики давай для зміцнення організму.

— Звісно, даю вітамінчики, — підтвердила Моніка. — Він якраз по них і зайшов. Я ж дуже турботлива сестра. А тепер я дам йому пиріжків, і він віднесе їх бабусі. Правда ж, братику?

Моніка всунула Кря-Кузі якийсь пакет і силоміць випхала його з квартири. І не просто випхала, а ще й дала стусана під зад, перш ніж грюкнути дверима.

Детектив не втримав рівноваги й розтягнувся просто на підлозі біля ліфта. Вміст пакета висипався. Виявилося, що всередині були зовсім не пиріжки, а звичайне побутове сміття.

Обуренню детектива не було меж. Так нахабно й безцеремонно з ним ще ніхто не поводився. Кря-Кузя кипів від люті. Він твердо вирішив повернутися й як слід розібратися з цією підступною Монікою, але...

Те, що він побачив просто перед своїм носом, миттєво зупинило його гнівний порив.

Перед ним лежала зім’ята квитанція про купівлю квитка на потяг.

"7-й вагон, місце №63.
Дата відправлення: 15 вересня, 16:40."

А сьогодні було саме "15 вересня".

Кря-Кузя поглянув на годинник. До відправлення потяга залишалося рівно двадцять дві хвилини.

Тільки б устигнути!

Детектив миттєво підхопився й кинувся до машини. Пронизливо заверещали шини, і автомобіль стрімко помчав у бік залізничного вокзалу.