Отже, такий підозрілий француз уже не привертав уваги детектива як можливий підозрюваний. Тепер Кря-Кузя вирішив знову навідатися до дружини Віктора Капелькіна — Моніки.
Однак, проїжджаючи Преображенською вулицею, він помітив вивіску: **«Стоматологічний кабінет»**. Про цей кабінет побіжно згадував француз, і Холмс вирішив опитати його власника.
Господар кабінету довго не відчиняв на дзвінок. Лише за п’ять хвилин двері прочинилися, і з-за них визирнула дивного вигляду пика. Обличчям важко було назвати те, що виглянуло: з напівзакритого рота стирчав десяток різних за розміром і формою зубів.
— Ви лікувати зуби? — моторошно шепелявлячи, запитала спотворена пика.
— Так, — несподівано для самого себе відповів Холмс.
Незнайомець впустив детектива до приміщення і відразу почав пропонувати свої послуги.
— Вам дуже пощастило, що ви потрапили саме до мене, Григорія Ковальського, — зашепелявив стоматолог. — За вашим бажанням я можу вставити вам зуби акули, крокодила, піранії і навіть кобри.
— Ні, дякую, — чемно відмовився Кря-Кузя. — Власне, я поліцейський детектив Кря-Кузя Холмс. Хотів би дізнатися, чи знаєте ви стоматолога Віктора Капелькіна. Він нещодавно зник у невідомому напрямку.
Обличчя Ковальського відразу змінилося, а в очах з’явився якийсь переляк.
— Віктора Капелькіна? — машинально перепитав Григорій. — Ні, я вперше чую це ім’я.
Холмс уважно оглянув кабінет, потім його господаря й зупинив погляд на середньому пальці лівої руки стоматолога.
— А це один із клієнтів мені палець відкусив, — прошепелявив Ковальський, а тепер ще й почав заїкатися.
— Я знаю, — діловито відповів Кря-Кузя й додав: — У будь-якому разі вибачте за вторгнення. Не смію більше відволікати вас від роботи. До побачення.
Попрощавшись із незвичним зубним лікарем, детектив продовжив свій шлях до квартири Моніки Капелькіної.