Розділ 13. Фатальна ніч

Була доволі темна ніч, і місяць піднявся високо, але світити йому заважали густі чорні хмари. У будинку панувала тривожна тиша. Десь у щілині потріскував цвіркун. Раптом тихо рипнули двері на порозі. Потім знову тиша. Хвилина, дві… і знову рипнули двері, але вже в спальні. Розмитий промінчик ліхтарика швидко ковзнув кімнатою і зупинився на ліжку, де мирно спав слон. У повітрі блиснуло лезо гострого ножа…

— Тільки не робіть дурниць! — грізно пролунав у тиші голос детектива Холмса.

У кімнаті спалахнуло світло. Перед ліжком стояла Алла з занесеним кинджалом і якимось божевільним блиском в очах. Позаду неї стояв Кря-Кузя з револьвером, спрямованим на мишу.

— Я сказав — не робіть дурниць! — голосно повторив детектив. — Киньте зброю на підлогу.

Важкий ніж із гуркотом упав на дерев’яну підлогу.

— Алла? Це ти? — здивовано пробелькотів Саша, прокинувшись від шуму.

— Ні, це не Алла! — заявив Холмс і додав: — Ця «миша» не та, за кого себе видає! Ба більше — вона взагалі не миша!

Алла, мружачись від яскравого світла, оглянула кімнату. Окрім детектива і Саші тут були ще троє слонів і кілька поліцейських у формі. Клацнули кайданки на лапах злочинця, і тепер його можна було не боятися.

— Хто ж це? — запитав слон Саша, підводячись із ліжка.

— Терпіння, мій друже, терпіння, зараз я вам усе детально поясню, — запевнив його детектив, піднімаючи руку. — Отже, три дні тому до нас звернулася ваша дружина Марина, яка за сумісництвом є мишею, а заодно й вашою дружиною. Вона зі сльозами просила знайти свого чоловіка Сашу, який, будучи слоном за сумісництвом, безвісти зник у невідомому напрямку. Мій помічник, доктор Ватсон, одразу припустив, що це вбивство, і, треба визнати, він був недалекий від істини. На жаль, Марина приховала від нас багато обставин, що передували зникненню чоловіка. За її словами, чоловік просто взяв і раптом зник. Вона навіть навела нас на хибний слід — на сусіда, байбака Гену. Це нас насторожило. Ще більше нас насторожили свідчення самого Гени, який бачив, як слон залишав квартиру з чемоданами. А саме з цими чемоданами ми з Ватсоном за дві години до того особисто зустріли Сашу на вокзалі! І ще дивніше — що Саша відмовився зізнатися, хто він насправді, тобто чоловік миші Марини. Підозри нашаровувалися одна на одну, і ми з Ватсоном вирішили таємно проникнути до квартири цієї дивної слоно-мишачої сім’ї. Щоправда, це було не зовсім законно. Переривши всі можливі докази, я не знайшов жодної зачіпки. Але коли вже збирався йти, мою увагу привернула книжкова шафа господині. Саме там я виявив заборонену слононенависницьку літературу і зрозумів, що чоловікові цієї родини загрожує реальна небезпека. Підозрюваний визначився — це сама дружина, миша Марина. Я припустив, що саме вона вбила чоловіка і, щоб відвести від себе підозру, звернулася до поліції. Але того дня Саша був живий — ми бачили його на вокзалі! Справа виявилася ще заплутанішою, ніж я думав. Мене також зацікавило, що всі книги про нетерпимість до слонів подарувала Марині одна й та сама подруга — Алла. І саме до неї ми з Ватсоном вирішили навідатися, щоб пролити світло на цю темну справу. Рішучий натиск Ватсона дав неочікуваний результат. Алла одразу почала нахабно брехати, намагаючись виправдатися і перекласти провину на подругу. Звісно, я це помітив. Як і її любов до м’яса. Особливо до слонятини. Рецепти зі слонячого м’яса були обведені в її улюбленій, зачитаній до дір кулінарній книзі. Ця «миша» фанатично прагнула скуштувати слона. І при цьому всіма силами намагалася налаштувати подругу проти її чоловіка. Ви не бачите тут зв’язку? А я побачив. Мені вдалося непомітно поцупити на кухні в Алли чайну ложку з її відбитками пальців. Підстав для арешту в нас тоді не було, і ми пішли. Розуміючи, що Саші загрожує смертельна небезпека, я кинувся його шукати. І для мене, справжнього детектива Кря-Кузі Холмса, це не становило великої проблеми. Сьогодні ввечері мені зателефонував стривожений доктор Ватсон і повідомив, що Алла вислизнула зі стеження і зникла в невідомому напрямку. А також, що їй відомо, де перебуває слон Саша. Для мене це означало лише одне: скоро вона буде тут, щоб довести справу до кінця. Я вирішив діяти негайно й упіймати злочинця на гарячому — під час замаху на вбивство. А далі ви все самі бачили.

— А що показали відбитки пальців на ложці? — поцікавився Саша, скоса глянувши на похмурого «мишеня».

— Добре, що ви нагадали, я ледь не забув найголовніше, — схаменувся детектив. — Відбитки пальців Алли збіглися з відбитками того, хто вже раніше скоював злочини і сидів у в’язниці. І виявилося, що Алла — не та, за кого себе видає. І вона зовсім не миша.

— То хто ж це? — майже хором запитали всі присутні.

— Він миша. Він! — багатозначно сказав Холмс, піднявши вказівний палець. — Це злочинець, маніяк, мисливець на слонів Степан Хлєбошльопов. Ласкаво просимо знову до в’язниці, Степане. Вправно ж ви прикидалися панянкою — голос на два тони нижчий, уміло носите жіночі сукні. У вас пропадає акторський талант, Хлєбошльопове, — іронічно додав детектив. — Сподіваюся, свої здібності ви зможете реалізувати в тюремному гуртку художньої самодіяльності, — з усмішкою завершив Кря-Кузя.