Розділ 11. Стеження

У цей самий час доктор Ватсон намагався стежити одразу за двома дамами.

«Дуже погано, що ці миші живуть за різними адресами», — бідкався щур. Йому було надзвичайно складно вести за ними спостереження одночасно. Не ж розірватися ж на дві частини. Доктор Ватсон дуже боявся щось проґавити. Трохи поспостерігавши за Аллою, він поспішив змінити об’єкт стеження і побіг до квартири Марини.

Яким же було його здивування, коли просто перед дверима він носом до носа зіткнувся з уже знайомим йому байбаком Геннадієм.

— Докторе Ватсоне? Як добре, що я вас зустрів! — схвильовано вигукнув байбак.
— Чому ж? — збентежився щур. Йому зовсім не хотілося втрачати час на цього недолугого сусіда — зараз були справи значно важливіші.
— Розумієте, вчора, щойно ви пішли від мене, ця історія зі слоном Сашею ніяк не виходила в мене з голови, — напівпошепки сказав Гена. — І я вирішив провести власне розслідування.
— Ось як? — здивувався Ватсон. — І що ж вам вдалося дізнатися?
— А дізнався я те, що в Марини є подруга Алла, і вони дуже близькі.
— Ну і що? У кожного може бути подруга. І навіть не одна, — заперечив Ватсон.
— А те, що ця подруга — не та, за кого себе видає, — загадково повідомив Гена.
— Алла? І хто ж ця миша? — зацікавився доктор.
— Взагалі вона не миша! — ще тихіше прошепотів байбак.
— А хто ж вона? — із подивом запитав доктор.

У цей момент почулися кроки. Друзі побачили, як сходами до квартири піднімається Алла. Ймовірно, вона вирішила навідати подругу. Вони миттєво сховалися в квартирі байбака, пробралися на балкон і почали підслуховувати все, що відбувалося в сусідній квартирі. На щастя, вікно було відчинене, і чути було добре.

Невдовзі між дамами спалахнула сварка.

— Навіщо ти звернулася до поліції? — обурювалася Алла.
— Я хотіла, щоб вони знайшли Сашу, — відповіла Марина.
— Навіщо? Ти ж сама хотіла його позбутися!
— Так, хотіла. Але більше не хочу. Я хочу, щоб Саша повернувся.
— Дурна миша! — вигукнула Алла. — Хочу, не хочу… Ти можеш визначитися? Що це за жіноча логіка така?

— Я визначилася, — відповіла Марина. — Останнім часом я дуже багато думала.
— Вона думала! — обурилася подруга. — А раніше що ти робила?
— А раніше я тільки тебе слухала, — сказала Марина. — Ми з Сашею завжди жили дружно. Поки ми з тобою не стали подругами. Це ти постійно твердила, який він поганий чоловік. Це ти переконувала мене, що миші не місце поруч зі слоном. Книжки різні дарувала, щоб я стала слононенависницею. І інших подруг налаштовувала проти слонів. Тепер у мене відкрилися очі. Я все зрозуміла.

— То це я в усьому винна? Що ж ти ще вигадала? — їдко промовила Алла.
— Я вигадала те, що дуже люблю Сашу і не можу без нього жити. І хочу, щоб він повернувся, — схлипуючи відповіла Марина. — Ти розлучниця. Ти розлучила мене з коханим. Мені незрозуміло, навіщо тобі все це потрібно?

Алла нервово забігала кухнею, а потім почала жадібно хапати їжу зі столу і їсти. Від хвилювання в неї розігрався апетит.

— Що ти робиш? Чому ти їси ковбасу? Ти ж вегетаріанка! — здивувалася Марина.
— Та годі тобі, в цій ковбасі немає ні грама м’яса — одні жири й глутамат натрію. Я в цьому знаюся, повір, — відмахнулася Алла.

А за сусідньою стіною тим часом відбувалася інша розмова.

— Подивися, який накал пристрастей, Гено, — прошепотів Ватсон. — Напевно, зараз станеться вбивство.
— Ви так думаєте? — занепокоївся байбак. — Ми не повинні цього допустити. Треба негайно щось робити.

І справді, сварка дедалі більше розгоралася, перейшовши на крик.

— Ти зруйнувала моє життя! — кричала Марина. — Навіщо ти змушувала мене сваритися з чоловіком? У самої сім’ї немає, так ти й чужі почала руйнувати?
— А навіщо ти відпустила Сашу? — кричала у відповідь Алла. — Де мені тепер його шукати?
— Навіщо тобі мій чоловік? — здивувалася Марина.
— А може, я закохалася в нього, — заявила Алла.
— То ось навіщо ти вирішила нас розлучити! — здогадалася Марина. — Ах ти підступна миша!

З цими словами вона кинулася на подругу. І невідомо, чим би закінчилася ця люта бійка, якби не пролунав довгий дзвінок у двері. Бійка не вщухала, а дзвінок усе настирливіше лунав і лунав.

— Це, мабуть, Саша повернувся! — задихано вигукнула Марина.

Обидві миші, обганяючи одна одну, кинулися відчиняти двері. На порозі стояли двоє незнайомців у робочих костюмах із неприродно великими вусами й бородами. Обидві подряпані й обірвані миші мовчки дивилися на гостей. Гості теж розгублено витріщалися на їхні подряпані мордочки.

— Чого вам? — нарешті хрипло запитала Алла.
— Послуги з виведення комах, тарганів, мурах, комарів, мишей, щурів та інших дрібних гризунів замовляли? — на одному подиху випалив нижчий бородань.

Вищий бородань сам здивовано глянув на колегу і нервово засмикав щурячим носом.

— Ні, не замовляли, — різко відповіла Алла. — У нас немає ні тарганів, ні мишей, ні інших дрібних гризунів.
— Тоді ми сантехніки, — заявив нижчий бородань. — Ви заливаєте сусідів зверху. Нам треба перевірити ваші крани.
— Як ми можемо заливати сусідів зверху? — здивувалася Марина, потираючи подряпаний ніс. — Силу тяжіння ще ніхто не скасовував.
— Не знаю як, ми не фізики, ми сантехніки, а в сантехніків свої закони! — вигукнув коротун. — Показуйте, де тут у вас крани!

Марина провела «сантехніків» у квартиру, з підозрою розглядаючи їх. Нижчий одразу подався на кухню і спритно поцупив зі столу шматок ковбаси.

— Годі вдавати, я вас упізнала, — сказала Марина. — Ви — доктор Ватсон, помічник детектива.
— Ні, це не я, ви помилилися, — перелякано відповів він.
— Ні, це точно ви. Ви що, стежите за мною?
— Але як ви мене впізнали? — здивувався щур.
— У вас із кишені стирчить клітчаста шапочка, у якій ви приходили до мене вчора, — пояснила мишка.

— Гено, нас викрили! — розчаровано сказав доктор, зриваючи приклеєні вуса й бороду.
— Ви теж із поліції? — здивувалася господиня, побачивши байбака.
— Я добровільний помічник помічника детектива, — гордо заявив Геннадій.