Розділ 10. Щасливий випадок

Щойно вони вийшли з дому, між детективом і його помічником спалахнула словесна перепалка.

— Чому ми її не заарештували? — кипів від люті Крис Ватсон. — Вона ж хотіла з’їсти слона!
— Бачите, мій друже, хотіти з’їсти слона і справді з’їсти його — з точки зору закону це велика різниця, — пояснив Холмс. — У нас поки що немає підстав її заарештовувати.
— Ось як? Невже ви не бачите, що слонові загрожує небезпека? Його можуть убити, якщо він ще живий, звісно, — обурювався Ватсон.
— Можуть. Саме тому нам потрібно знайти його першими. І чим раніше ми це зробимо, тим краще, — заявив детектив. — Я цим займуся. А вам, Ватсоне, доручаю стежити за обома мишами. Зараз від них можна очікувати чого завгодно.

Кря-Кузя ще не знав, яким чином знайде слона Сашу, що втік від мишачого свавілля. Він вирішив поїхати тим самим потягом, яким їхав слон, і детально розпитати провідника вагона. Можливо, той пам’ятає, на якій станції вийшов цей пасажир із двома чемоданами — синім і зеленим.

Уже в потязі з’ясувалося, що в чотиримісному купе, окрім детектива, їдуть ще троє слонів. Кря-Кузя вирішив не втрачати нагоди й дізнатися дещо про слонячу психологію. Слонів звали Петя, Вася і Сергій.

— Хлопці, розкажіть мені, хто з вас погодився б одружитися з мишею? — почав розпитувати детектив.
— О, це дуже непросте питання, — відповів Петя, збентежившись. — Слонам дуже непросто жити з мишами.
— А конкретніше — що вас бентежить у мишах? — допитувався детектив.
— Ну, знаєте, вони якісь маленькі, — ніяково сказав Сергій. — У них і лапки маленькі, і вушка.
— А ще? — не вгамовувався Холмс. — Що з ними не так?
— У них зовсім немає хобота, — спробував пояснити Вася. — Ні великого, ні маленького. Узагалі ніякого, уявляєте?

Детектив кивнув, погоджуючись, але продовжував уважно дивитися на співрозмовників. Запанувала хвилинна пауза.

— Ну і характер у них, знаєте, зовсім не слонячий, — знову взяв слово Петя. — Та й слони, як відомо, бояться мишей.
— А чому? — не відступав Кузя.
— Та навіть не знаю, — знизав плечима Петя. — Сам не розумію, чому ми їх побоюємося. Вони ж нас не з’їдять, зрештою.

Після цієї фрази всі дружно розсміялися. Такою кумедною здалася їм ця думка.
А от Холмс знав напевно: у кожному жарті є частка правди. І в цьому вона може виявитися фатально великою.

— А знаєте, не така вже це й дивина — одружитися з мишею, — раптом сказав слон Вася. — У нас є друг, який багато років одружений із мишею.
— Справді? — Холмс насторожився. — Як його звати?
— Саша, — відповів слон. — І що найцікавіше — весь цей час вони жили разом, і його дружина Марина навіть не здогадувалася, що він слон. А він не міг припустити, що вона миша. Кумедно, правда?
— Як таке може бути? — здивувався детектив.
— Ми й самі не знаємо. Якщо хочете — запитайте його самі, — запропонував Сергій. — Він запросив нас на риболовлю, і ми зараз їдемо до нього. Хочете з нами?

Кря-Кузя охоче погодився. Тепер йому навіть не потрібно було шукати провідника — хлопці самі відвезуть його до зниклого слона Саші. Детектив зручно вмостився і продовжив захопливу розмову з молодими слонами