Загадкову подругу Аллу знайти виявилося не складно. Для справжнього детектива, звісно. Із Холмсом дуже хотів піти його помічник Ватсон, тож вони вирішили навідатися до Алли разом. Алла жила в приватному будинку і зовсім не чекала незваних гостей. Вони ледь встигли представитися, як Ватсон одразу перейшов у наступ:
— Навіщо ви вбили слона? Що він вам зробив? Чому ви вирішили з ним розправитися? — грізно засипав він її запитаннями.
Мишка зблідла й відсахнулася назад.
— Це не я, це все Марина… — пробелькотіла вона розгублено.
— Марина? — недовірливо перепитав щур. — Не брешіть, вона нам у всьому зізналася. Це ви хотіли його смерті.
Звісно, доктор збрехав про зізнання Марини. Але йому було важливо зламати опір її подруги, щоб вона не встигла оговтатися і в усьому зізналася.
— Ні, я не винна. Це Марина придумала позбутися чоловіка, — виправдовувалася Алла. — Я її відмовляла як могла.
— Не розповідайте нам казок, ми вже давно не діти, — втрутився Кря-Кузя.
Він поклав перед нею книгу з назвою «Як позбутися чоловіка-слона» і розгорнув на дарчому написі.
— Усі книги про слонів подарували їй ви, — додав детектив. — Як ви це поясните?
Алла похитнулася й безсило опустилася в крісло. Вона була на межі непритомності.
— Ватсоне, принесіть склянку води, — попросив Холмс і звернувся до мишки: — Заспокойтеся і розкажіть усе по порядку.
Поки вона приходила до тями, детектив почав оглядати кімнату. Незабаром з’явився доктор зі склянкою води.
— Марина була дуже незадоволена своїм чоловіком, — зробивши ковток, повідомила Алла. — Вона вважала, що її життя з ним минає марно. Їй хотілося розваг, закордонних подорожей і курортів, а Саша цього забезпечити не міг. І головне — він був слон.
— Чому «був»? — дивлячись їй прямо в очі, перепитав Холмс. — Його що, вже немає серед живих?
— Як, хіба не ви щойно сказали, що його вбили? — здивовано запитала мишка.
— Припустімо, — продовжив детектив. — А чому вона не хотіла жити зі слоном?
— Як це чому? — обурилася Алла. — Слон — це жахливо. Як може миша жити зі слоном?
— Вони багато років жили щасливо й навіть не здогадувалися, що їм разом погано, — заперечив Ватсон. — Ви що, слононенависниця?
— Ні, звісно. Я сама люблю слонів, — заперечила Алла.
Кря-Кузя тим часом підійшов до книжкової шафи й почав розглядати її вміст. На полицях стояли лише кулінарні книги.
— Ви любите готувати? — запитав він господиню, розглядаючи одну з книжок.
— Так, дуже, — охоче відповіла Алла. — Це моє хобі.
— А що ви більше любите — м’ясні чи овочеві страви? — поцікавився детектив.
— Тільки овочеві, я — вегетаріанка, — заявила мишка.
Кузя поставився до цього з недовірою. На полицях лежали книги з рецептами виключно м’ясних страв. Але він вирішив поки що не викривати господиню у брехні.
— Та ви все брешете! — голосно заявив Ватсон. — У вас на кухні котлети й біфштекси, холодець і шашлик із м’яса. І холодильник забитий м’ясом і ковбасами.
— Це я чекаю гостей, — виправдовувалася мишка. — Я сама ні грама м’яса не їм.
Тут детектив помітив, що серед кулінарних книг є одна з потертою обкладинкою. Він припустив, що саме її господиня читає найчастіше. Розгорнувши книгу, він пробігся очима по змісту. Один із розділів був обведений червоним фломастером — «Делікатеси зі слонятини».
— Алло, у вас тут у книзі обведено кілька рецептів, — чітко промовив Холмс і почав їх зачитувати:
«Котлети зі слонятини»,
«Біфштекс зі слонятини»,
«Фрікасе зі слонятини»,
«М’ясо по-французьки зі слонятини»,
«Запечений слонячий язик із часником».
Алла у відповідь лише мовчала, похмуро насупившись.
— І що цікаво, — зауважив детектив, — червоним обведені лише страви зі слонячого м’яса. Інші рецепти, вочевидь, вашої уваги не заслуговують. Тепер я розумію, що ви мали на увазі, коли казали, що любите слонів.
— То ось навіщо вам був потрібен слон Саша, — здогадався Ватсон. — Тепер зрозуміло, чому вам треба було розлучити його з Мариною. Ви хотіли вмовити подругу, щоб вона подала вам чоловіка на блюдечку?
— Без свого адвоката я більше не скажу ні слова, — похмуро заявила Алла і відвернулася.